Слава ЗСУ!

“Дрімер” ледь устиг заскочити на поверх, але все ж його трохи заділо вибуховою хвилею. Лежачи на підлозі та прикриваючи голову руками, він приходив до тями після легкої контузії. Розвідник не став чекати на приліт другої ракети та відповз подалі від сходів до найближчої стіни, після чого повільно піднявся, опираючись на неї. На щастя, його не зачепило осколками, лиш трохи присипало пилюкою.

- Мене викрито, повторюю, мене викрито. Я на п’ятому поверсі. - говорив він, а у відповідь йому звучала лиш тиша.

Його товариші були на два поверхи нижче, вони спостерігали за округою, щоб не дати можливим ворожим диверсійним групам чи розвідникам, яким пощастить потрапити сюди, викрити їхню позицію. Їхньою задачею було спостереження за ворогом та його ліквідація у випадку викриття.

Навколо була незвична тиша. Не чути було навіть боїв, які проходили недалеко звідси. “Дрімер” подумав, що це мабуть через те, що ще досі не пройшла контузія. Опираючись на стіну, він попрямував темним коридором до протилежного кінця будівлі.

Вздовж коридору були кімнати, двері в деякі були відчинені, інші були зачинені. Повільно ступаючи далі, він порушував тишу своїми важкими кроками. Біля одних дверей розвідник зупинився. З іншої сторони були чутні дивні звуки та віяло незвичною прохолодою.

Охоплений цікавістю, він відчинив двері.

***

Що нам відомо про Світ в якому живемо — майже нічого. Так, майже нічого. Хто ми є і що тут робимо? Ніхто не може дати точну відповідь на ці питання. Ми лиш можемо робити припущення на основі спостережень та набутого досвіду. А чи правдиві ці припущення, чи хибні — тут вже кожен робить висновок для себе сам.

Люди всі різні. Хтось сприймає світ у барвах релігії, хтось віддає перевагу холодному розрахунку науки, а хтось будує повітряні замки і живе мріями.

Комусь пощастило більше в цьому житті і вони з самого дитинства не знають бідності, а хтось навпаки — все своє життя проводить у злиднях. Хтось з легкістю знайшов своє місце в суспільстві, а комусь це дуже складно. Комусь подобається його робота, а хтось ніяк не може знайти своє покликання. Прикладів можна навести багато.

Але водночас всі люди однакові. Всі хочуть чогось отримати від життя. У когось великі мрії, а комусь достатньо шматка хліба до обіду. Життя дається тільки раз і воно дає кожному всі можливості для того щоб отримати бажане. Щоправда тут є одне правило: хочеш — візьми, не можеш — знайди спосіб. Але якщо візьмеш, будь готовим платити. Щоправда ціна для кожного своя.

***

Пилюка, здійнята вибухом, почала повільно осідати, відкриваючи погляду пошарпані та місцями побиті стіни коридору. У важкому застояному повітрі, ледь-ледь відчувався подих легенького свіжого вітерцю, що пробивався крізь шпарини у незвичних металевих дверях, напроти яких нерухомо стояв боєць.

По напруженому обличчю солдата стікали дрібні краплини поту. Він не знав, що знаходиться за тими дверима, але відчував, що там є щось, чого тут бути ніяк не могло. І ця таємничість манила його. Видихнувши повітря, “Дрімер” потягнувся правою рукою до ручки дверей.

Прохолодний метал був значно приємніший на дотик, за руківку гвинтівкі, яку він стискав до цього. Повільно натиснувши на ручку, механізм тихо клацнув, мовби промовляючи, що двері незачинені.