Слава ЗСУ!

- Не сперечайтесь зі мною!

І Вернигора не наважився. У виразі Вільямового обличчя було щось. Коли хлопець слухав ту скриньку, його наче заморозило – а тепер він розморозився у… когось інщого. Когось набагато вразливішого і значно нетерплячішого. Він виглядав, наче хворий на пропасницю.

- Так… На чому я спинився?

- «Потрапивши до», - сказав гном.

- Гаразд… «Потрапивши»… ні… Давайте так: «Як стало відомо «Часові», Правитель Ветерані був»… Сахарисо, ти казала, той чоловік у льосі виглядав достоту як Ветерані?

- Так. Зачіска і взагалі.

- Добре. «Як стало відомо «Часові», Правитель Ветерані був заскочений зненацька і розгубився, побачивши в своєму кабінеті самого себе»…

- А нам це відомо? – спитала Сахариса.

- Так. Це логічно. І хто візьметься заперечувати? На чому я спинився… «Проте хід подій було змінено Правителевим собакою на ім’я Гав (16 років), котрий накинувся на зловмисників». Абзац. «Шум привернув увагу секретаря Правителя, Руфуса Тулумбаса» - прокляття, я забув спитати його вік – «але йому було завдано травми, від якої він знепритомнів». Абзац. «Нападники спробували використати збій на користь власному» - як би це сказати? А, ось: - «власному підступному планові. Вони поранили Тулумбаса одним з кинджалів Ветерані, аби це виглядало результатом його божевілля». Абзац. «Виявивши неабияку винахідливість…»

- Ти справді помітно вдосконалюєшся в стилі, - сказала Сахариса.

- Не перебивайте його, - прошипів Боддоні. – Мені цікаво, що ці злопідступники^{31} зробили далі! 

- «…виявивши неабияку винахідливість, вони змусили вдаваного Правителя Ветерані»…

- Гарне слово, гарне, - мовив Вернигора, лихоманково набираючи текст.

- Ти впевнений щодо «змусили»? – спитала Сахариса.

- Це не ті люди… Тобто це були не ті люди, що стали б прохати, - коротко кинув Вільям. – Е-е-е… «…змусили вдаваного Правителя Ветерані… ввести в оману слуг, що прибігли на галас. Потому всі троє, несучи непритомного Ветерані й переслідувані псом Гавом (16 років), спустилися до стаєнь». Абзац. «Там вони залишили фальшиві свідчення того, що Правитель нібито збирався пограбувати міську скарбницю, про що вже повідомляв…»

- Ексклюзивно повідомляв, - вставила Сахариса.

- «ексклюзивно повідомляв «Час». Абзац. «Проте пес Гав врятувався. Саме він став об’єктом розшуку з боку як Варти, так і злочинців, однак його знайшла група свідомих громадян, котрі…»

З рук Вернигори випала літера.

- Ти про Старого Тхора Рона та його братів по розуму?!

- «…свідомих громадян», - повторив Вільям, несамовито киваючи, - «котрі переховували його в той час, як…».

На те, щоб розігнатись як слід, зимові бурани мали весь розмай рівнин Сто Лату. Тож на час, коли вони вганялись в Анк-Морпорк, бурани мчали з неймовірною швидкістю і були вщерть навантажені люттю.

Цього разу це був град. Градини першої величини періщили по плитці на стінах. Вони забивали водозливи й накривали вулиці шрапнельними залпами.

Вони гриміли по даху складського приміщення на вулиці Осяйній. Вони навіть вибили одне-два вікна.

Вільям крокував з кутка в куток, диктуючи крізь ревисько бурі та час від часу перекидаючи сторінки свого записника. З’явився Отто і вручив гномам пару іконографічних пластин. Вся команда рвалася до роботи.

Вільям завершив. Останні літери з клацанням стали на місця.

- Покажіть, - сказав він. 

Вернигора вмочив набір в чорнило, приклав до нього аркуш паперу і проїхав по ньому качалкою. Потому він мовчки передав аркуша Сахарисі.

- Ти певен в усьому цьому? – спитала вона.

- Так.

- Я маю на увазі, тут є деякі моменти – ти певен, що все це правда?

- Я певен, що це – журналістика, - сказав Вільям.

- І що це значить?

- Це значить, що тут достатньо правди, щоб дати це в друк.

- Але хіба ти знаєш імена?

Вільям завагався. Тоді сказав:

- Пане Вернигоро, ви могли б де-небудь у тексті вставити ще один абзац?

- Нема питань.

- Добре. Тоді наберіть так: «Часу» стало відомо, що злочинців було винайнято групою впливових громадян під керівництвом»… «Часу» стало відомо, що…», - він глибоко вдихнув.  – Ще раз: «Змовників, як стало відомо «Часу», очолював…» - Вільям струснув головою. – «Докази свідчать, що…». Ух… «Докази, які має «Час»…». «Всі докази, що їх має «Час»… має «Час»…»

Він замовк.

- Це буде довгий абзац? – поцікавився Вернигора.

Вільям зацьковано поглянув на вологу шпальту.

- Ні, - змучено сказав він. – Гадаю, зробимо інакше. Впишіть, що «Час» сприятиме Варті в розслідуванні.

---

  31 «Злопідступники» - в оригіналі замість слів «підступний (план)» та «злопідступники» вжито слова «dastardly» та «dastards». Це явні варіації слова «bastard», котре можна перекласти як «мудак».