знайди книгу для душі...
Було і ще чимало запитань. Вираз обличчя капрала в ту мить, коли Вільям покидав кабінет Патриція, не залишав сумнівів, що йому навряд чи вдасться ще коли-небудь дістати інформацію від Варти.
І весь цей час в уяві Вільяма здіймалась похмура примара друкарського верстата. Він мусить якось скласти все у зв’язну розповідь, і зробити це треба просто зараз…
Коли він влетів до друкарні, його зустрів радісний пан Завірюха.
- Що ви думаєте про цю смішну гарбузу, га, пане де Ворде?
- Думаю, що ви поставили їх виробництво на потік, пане Завірюхо, - сказав Вільям, прориваючись повз.
- Точно те саме, добродію, точно те саме каже і моя люба жіночка.
- Вибач, він наполягав на тому, щоб тебе дочекатися, - прошепотіла Сахариса, коли Вільям сів за стіл. – Що відбувається?
- Я не впевнений… - пробурмотів Вільям, втупившись у свої нотатки.
- Кого вбито?
- Гм, нікого… Здається…
- Що ж, це добре, - Сахариса опустила погляд до паперів, що вкривали її стіл.
- Боюся, у нас побувало ще п’ятеро відвідувачів зі смішними овочами, - сказала вона.
- Он як.
- Так. І, чесно кажучи, деякі з цих овочів були не такі вже й смішні.
- Он як.
- Так-так. Здебільшого вони виглядали як… гм, ну, ти знаєш.
- Он… що?
- Ти знаєш, - сказала вона, починаючи червоніти. – Чоловічий… гм, ну ти ж знаєш.
- Он як.
- Причому ще й схожість була дуже, знаєш, приблизна.
- Он як…
Вільямові лишалося тільки сподіватись, що цю розмову ніхто не занотовує.
- Проте я таки записала їхні імена й адреси, про всяк випадок, - сказала Сахариса. – Подумала, що це може нам знадобитись, коли в нас буде скрутно з темами.
- Настільки скрутно в нас не буде, - швидко сказав Вільям.
- Та годі.
- Я впевнений.
- Що ж, можливо, - сказала вона, споглядаючи паперовий безлад на своєму столі. – Поки тебе не було, тут усе кипіло. Люди просто в черзі стояли з найрізноманітнішими новинами. Оголошення про майбутні події, оголошення про загублених собак, оголошення про продаж…
- Це все реклама, - сказав Вільям, намагаючись зосередитись на своїх нотатках. – Якщо вони хочуть це розмістити, нехай платять.
- Не думаю, що ми повинні вирішувати…
Вільям вдарив по столу – на свій власний подив та переляк Сахариси.
- Відбувається щось сенсаційне, ти розумієш чи ні? Щось сенсаційно сенсаційне! І йдеться не про кумедні форми! Це дуже серйозно! І я маю написати статтю якнайшвидше! Ти даси мені це зробити, врешті-решт?!
Раптом він зауважив, що Сахариса дивиться не на нього, а на його кулак. Він прослідкував за її поглядом.
- О ні… Що це в біса таке?
За дюйм від його руки зі столу вертикально вгору стирчав довгий гострий шип. Він мав у довжину щонайменше шість дюймів. На шип були нахромлені листки паперу. Піднявши їх, Вільям побачив, що шип стирчить вертикально, бо пробитий крізь столешницю з нижнього боку.
- Це такий цвях, - тихо сказала Сахариса. – Я, ну, принесла його, щоб тримати папери в порядку. М-мій дідусь завжди такими користується. Всі… всі гравірувальники так роблять. Це… ніби щось середнє між картотекою й кошиком для непотрібних паперів. Я подумала, що це буде корисно. Не доводитиметься засмічувати підлогу.
- Гм, авжеж, гарна ідея, - сказав Вільям, дивлячись, як вона починає червоніти. – Гм…
Його думки змішалися.
- Пане Вернигоро! – гукнув він.
Гном підняв погляд від афіші, яку саме набирав.
- Ви зможете набрати текст під диктовку?
- Так.
- Сахарисо, будь ласка, піди знайди Рона і його… приятелів. Я хочу якнайшвидше зробити маленький екстрений випуск. Не завтра вранці. Просто зараз. Добре?
Вона зібралась заперечити, але помітила блиск в його очах.
- Ти певен, що тобі дозволять це зробити? – спитала вона.
- Ні! Я не певен! І не буду певен, поки не зроблю! І саме тому я це зроблю! Бо тоді я буду певен! І вибач, що кричу!!!
Вільям відштовхнув крісло й підійшов до Вернигори, котрий терпляче чекав біля таці зі шрифтом.
- Гаразд… Нагорі потрібен рядок… - Вільям заплющив очі і, замислившись, ущипнув себе за кінчик носа. – Е-е-е… «Сенсаційна подія в Анк-Морпорку»… Є? Якнайбільшим кеглем. Далі – меншим, внизу… «Патрицій напав на клерка з кинджалом»… Гм…
Він відчував, що це звучить неправильно. Граматично неточно. З кинджалом був Патрицій, а не клерк.
– Гаразд, із цим розберемося пізніше… Гм… Новим шрифтом… «Таємниця стаєнь»… Далі нижче – знову іншим шрифтом… «Варта розгублена». Є? Тепер початок статті…