Слава ЗСУ!

____________________

2Сім’яні залози.

Він мав шприц і голку для підшкірного впорскування, і я дійсно ледь-ледь доволікся з Глибокої додому. Не обдурив, золота душа! Мене поклали в лазарет, і почалось не життя, а мед. А потім ще вдруге мені всміхнулося щастя. До Будейовіц перевели мого свояка доктора Масака з Жижкова. Дякуючи йому, я й протримався аж досі в лазареті. Був би дотягнув там і до звільнення від служби, та сам собі все попсував тим нещасним «кранкенбухом». Взагалі це була блискуча ідея. Я купив велику книгу, наліпив на неї етикетку, зверху написав: «Krankenbuch des 91. Reg.»1, a всередині поробив рубрики, і все було в порядку. Я вписував туди вигадані прізвища, температуру, хвороби і кожного дня пополудні, після обходу лікарів, нахабно йшов з книжкою під пахвою до міста. На воротах тримали варту солдати з крайової оборони, так що і з цього боку я був зовсім забезпечений. Покажу їм бувало книжку, а вони мені ще й козиряють. Потім заходив до одного знайомого службовця з податкового відділу, там вбирався в цивільний одяг і шпарив до шинку, де в знайомому товаристві ми вели різні протидержавні розмови. Далі я вже так знахабнів, що вже й не переодягався в цивільний одяг, а шмигав по шинках та по місту просто в уніформі. В лазареті на своє ліжко повертався тільки вранці, а коли мене вночі зупиняли патрулі, я їм бувало тільки покажу «Кранкенбух 91-го полку», і вони вже більше нічого не питають. На воротах лікарні я знову мовчки показував книжку і завжди якось без пригод добирався до ліжка. Нахабство моє зростало; я вже думав, що мені ніхто нічого не може зробити, аж сталася фатальна помилка вночі на площі під портиком. Ця помилка, приятелю, ясно довела стару правду: ні одне дерево не може рости до неба. Хто високо літає, той низько сідає: людська слава, як трава зів’яла. Кожен хотів би бути гігантом, а він, приятелю, лайно та й тільки. Навіть Ікар спалив собі крила. Не вір, дурню, в щасливу нагоду, а лупцюй себе вранці і ввечері по морді, примовляючи: береженого і Бог береже. А чого забагато, того й свині не хочуть. Після вакханалій і оргій завжди приходить моральне похмілля. Це закон природи, милий друже. Подумати тільки, я от-от мав стати перед останньою лікарською комісією, і сам собі все зіпсував. Я ж міг уже бути felddienstunfahig2.

____________________

1Книга хворих 91-го полку (нім.).

2Нездатний до фронтової служби (нім.).

Така величезна протекція. Ще трохи, і байдикував би собі десь у канцелярії з укомплектування військових частин. Але моя власна необережність підбила мені ноги.

Свою сповідь волонтер закінчив урочисто:

- Прийшла черга і на Карфаген, з Ніневії зробили руїни, милий друже, але носа догори. Хай не думають, що коли мене пошлють на фронт, то я хоч раз вистрілю. Regimentsraport1. Виключення зі школи. Хай жиє цісарсько-королівський кретинізм. Буду я для них цапіти у школі і здавати іспити. Кадет, фенріх, лейтенант, оберлейтенант. Висеруся на них. Матері їхній хрін. Offiziersschule. Behandlung jener Schuler derselben, welche einen Jahrgang repetieren mussen2. Все це військовий параліч. Чи карабін носити на лівому, чи на правому плечі. Скільки зірочок має капрал. Evidenzhaltung Militarreservemanner! - Himmelherrgott3, приятелю. Нічого курити. Хочете, я вас навчу плювати на стелю. Дивіться, це робиться так. Задумайте собі щось перед цим, і ваше бажання сповниться. Коли любите пиво, можу вам порекомендувати чудесну воду там у дзбанку.

____________________

1 Полковий рапорт (нім.).

2 Офіцерська школа. Як поводитися з курсантами тієї школи, які лишилися на другий рік (нім.).

3 Облік складу чинів запасу. Хай йому біс! (нім.).

А якщо ви голодні і хочете смачно попоїсти, рекомендую вам «Міщанську Бесіду». Можу вам також порадити складати з нудьги вірші. Я тут вже створив цілий епос:

Тюремник спить, йому тут гарно, брате, Тут армій центр, тут їх ядро здорове, Хоч завтра знов дасть Відень, певно, знати, Що втратили ми десь нове бій - поле. Тут проти ворога, гармат і зради Тюремник з нар поставить барикади, При праці тій великій щохвилини Почуєш, брате, вигуків немало: Що Австрія цісарська не загине, А жити їй, цвісти на вічну славу!

- Бачите, друже, - продовжував опасистий волонтер, - і ще хтось може базікати, нібито в народів зникає пошана до нашої коханої імперії! В’язень, який не має що курити і якого чекає реґіментсрапорт - подає найкращий приклад прихильності до трону. Вшановує в своїх піснях поклоном свою неподільну австрійську батьківщину, над якою з усіх боків нависла загроза, що їй тельбухи відіб’ють. Його позбавили волі, але з його уст линуть вірнопідданчі вірші. Morituri te salutant, Caesar*. Приречені на смерть вітають тебе, імператоре. Але тюремник - мурло. Ну й лобурня в тебе на службі. Передучора я дав йому п’ять крон, щоб купив мені цигарок, а він, падлюка, сьогодні вранці каже, що тут заборонено курити, і він, мовляв, мав би за це неприємності, а тих п’ять крон він мені поверне, каже, як дістане свою платню. Ось такі справи, приятелю. Не вірю тепер ні в що. Найкращі гасла затоптані в болото. Обкрадати в’язнів! А ця наволоч до того ще й цілісінький день виспівує: