Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Пригоди бравого вояки Швейка Том 1

Полковник Шредер посунув додому геть засмучений. Та вранці настрій у нього зовсім зіпсувався, бо, ще лежачи в ліжку, він знайшов у повідомленнях з фронту одне речення, повторене кілька разів: «Наші війська відійшли на заздалегідь підготовлені позиції». Це були славні дні австрійської армії, мов хліб з одної діжі подібні до днів під Шабацом*.

Під враженням прочитаного полковник Шредер о десятій годині ранку приступив до виконання церемонії, яку волонтер, мабуть, правильно назвав страшним судом.

Швейк з волонтером стояли на подвір’ї і чекали полковника. Тут уже зійшлися старшини, черговий офіцер, полковий ад’ютант і фельдфебель з полкової канцелярії з матеріалами про винуватців, на яких чекав меч справедливості - полковий рапорт.

Нарешті, з’явився похмурий, набурмосений полковник у супроводі капітана Заґнера з волонтерської школи, нервово хльоскаючи канчуком по халявах своїх високих чобіт.

Прийнявши рапорт, він у моторошній тиші пройшовся кілька разів повз Швейка і волонтера, які рівнялися то направо, то наліво, в залежності від того, на якому крилі з’являвся полковник. Рівняння тривало добру хвилину, і вони мало не повикручували собі шиї.

Нарешті, полковник зупинився перед волонтером, і той почав рапортувати:

- Волонтер…

- Знаю, - коротко сказав полковник, - покидьок з волонтерів. Ким ви були в цивільному житті? Вивчали класичну філософію? Отже, розпиячений інтеліґент? Пане капітане, - звернувся він до Заґнера, - приведіть сюди усю волонтерську школу. І ось з такими, - продовжував полковник, знову звертаючись до волонтера, - як вельможний пан студент класичної філософії, ми тут повинні паскудитися. Kehrteuch. Так я й знав. Складки на шинелі не в порядку, немов щойно від повії повернувся або валявся в борделі. Я вас, лебедику, рознесу.

Волонтерська школа вийшла на подвір’я.

- В каре! - наказав полковник. Підсудних і полковника оточили тісним квадратом.

- Гляньте лишень на цього героя, - ричав полковник, вказуючи канчуком на колишнього студента. - Він утопив у горілці вашу волонтерську честь, гідність тих, з кого мають вийти кадри порядних офіцерів, готових вести солдатів до слави на полі бою. Але куди б цей п’яничка повів своїх людей? З пивної до пивної. Випив би весь ром, призначений для його вояків. Можете сказати щось на своє виправдання? Не можете. Гляньте на нього. Навіть на своє виправдання нічого не може сказати, а в цивільному житті вивчає класичну філософію. Дійсно класичний випадок.

Полковник вимовив останні слова підкреслено повільно і сплюнув:

- Класичний філософ, який напідпитку скидає уночі кашкети з офіцерів? Потворо! Щастя, що це був лише якийсь там офіцерик артилерист.

У цих останніх словах була сконцентрована вся ненависть 91-го полку до будейовіцької артилерії. Горе артилеристові, який вночі потрапив би до рук полкового патруля або навпаки. Це була непримиренна, страшна ненависть, родова кривава помста, яка переходила у спадщину від одного призову до іншого і супроводилася з обох боків традиційними розповідями про те, як піхотинці поскидали артилеристів у Влтаву або навпаки. Як вони побилися в «Порт-Артурі», «Під Трояндою» чи в інших численних ресторанчиках та пивничках головного міста Південної Чехії.

- Проте, - продовжував полковник, - за таку провину треба суворо карати. Цього типа треба викинути з волонтерської школи і морально знищити. Досить вже з нас таких інтеліґентиків в армії. Regimentskanzlei1.

Фельдфебель з полкової канцелярії поважно підійшов, тримаючи напоготові папери і олівець.

____________________

1 Полковий писар (нім.).


Було тихо, як у судовому залі, коли судять вбивців і голова проголошує: «Оголошується вирок».

Саме таким голосом полковник і заявив:

- Волонтер Марек засуджується на 21 день посиленого арешту. Після відбуття кари - до кухні чистити картоплю.

Звернувшись до волонтерської школи, полковник наказав шикуватися в колони. Було чути, як швидко групуються четвірками і відходять, причому полковник зауважив капітанові Заґнеру, що в них це не дуже клеїться і щоб той по обіді повторив з ними на подвір’ї маршові вправи.

- Це мусить гриміти, щоб аж луна котилася. Ага, мало не забув. Скажіть їм, що уся школа матиме п’ять днів казарменого арешту, аби ніколи не забули свого колишнього товариша, цього гультяя Марека.

А гультяй Марек стояв біля Швейка з дуже вдоволеною міною. Про краще він і не мріяв. Безперечно, ліпше чистити в кухні картоплю, виробляти кнедлі і обгризати якесь там ребро, ніж з повною матнею під ураганним вогнем ворога горлати:

Попередня
-= 116 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!