Слава ЗСУ!

Einzeln abfallen! Bajonett auf!1

____________________

1 Один за одним! Примкнути багнети! (нім.).

Відійшовши від капітана Заґнера, полковник Шредер зупинився перед Швейком і уважно поглянув на нього.

Швейкову фігуру в цю хвилину репрезентувало його повне усміхнене обличчя, прикрашене великими вухами, які стирчали з-під насунутого військового кашкета. Уся постать справляла враження цілковитої безтурботності і невідання жодної своєї провини. Його очі питали: «Скажіть, будь ласка, невже я зробив щось зле?» І ті ж очі промовляли: «Навіть коли і сталося щось, то невже мене можна в тому обвинувачувати?»

І полковник, узагальнивши свої оглядини, кинув фельдфебелеві одне питання:

- Ідіот?

І в цю ж мить полковник побачив, як уста на цьому добродушному обличччі розтулилися, і Швейк відповів замість фельдфебеля:

- Мельдую послушно, пане полковнику, - ідіот!

Полковник Шредер кивнув ад’ютантові і відійшов з ним набік. Потім покликав фельдфебеля, і вони продивились матеріали про Швейка.

- Ага, - сказав полковник Шредер, - так це той денщик надпоручника Лукаша, який згідно з його рапортом загубився в Таборі. На мою думку, панове офіцери самі повинні виховувати своїх денщиків. Коли вже пан надпоручник Лукаш вибрав собі такого безнадійного ідіота за денщика, хай із ним сам і мучиться. Має на це досить вільного часу, тим більше, що він нікуди не ходить. Правда ж, ви його також ніколи не бачили в нашому товаристві? Отже, бачите, має більше ніж досить часу, аби як слід видресирувати свого денщика.

Полковник Шредер підійшов до Швейка і, дивлячись в його добродушне обличчя, сказав:

- Пришелепувата тварюко, маєте три дні посиленого арешту, а коли відсидите - зголосіться до надпоручника Лукаша.

Таким чином, Швейк у полковому карцері знову зійшовся з волонтером, а надпоручник Лукаш, мабуть, до нестями зрадів, коли полковник Шредер, закликавши його до себе, повідомив:

- Пане надпоручнику, здається, тиждень тому після свого прибуття до полку ви подали мені рапорт, аби я призначив вам нового денщика замість того, якого ви загубили десь у Таборі. Він повернувся, і тому…

- Пане полковнику, - благально промовив надпоручник Лукаш.

- Я вирішив, - твердо продовжував полковник, - посадити його на три дні, після чого надішлю його знову до вас…

Приголомшений надпоручник Лукаш вийшов з канцелярії полковника, похитуючись, як п’яний.

* * *

Всі три дні, проведені у товаристві волонтера Марека, проминули для Швейка дуже приємно. Щовечора вони обидва влаштовували на нарах патріотичні виступи.

Увечері з тюрми, як завжди, лунало: «Боже, будь нам покровитель» і «Prinz Eugen, der edle Ritter»1. За цей час вони переспівали цілу низку вояцьких пісень, а на привітання тюремника завжди розлягалося:

Наш старий тюремник Не сміє вмирати, Прийде чорт із пекла Сам його забрати. В пеклі об підлогу Трісне ним з прожогу, Всі чорти рогаті Кинуться на нього.

____________________

1 Принц Євген, благородний лицар (нім.).

Над нарами волонтер намалював тюремника, а під ним написав слова старої пісеньки:

Як ішов я в Прагу по ковбаси, На шляху зустрівсь паяцик ласий, Не паяцик, а тюремник клятий, - Та я втік, бо він хотів кусати.

А в той час, коли обидва дрочили тюремника, як дрочать червоною хусткою у Севільї андалузького бика, надпоручник Лукаш з тривогою очікував, коли з’явиться Швейк і доповість йому, що знову приступає до виконання своїх обов’язків.

Пригоди Швейка в Кірайгіді

Дев’яносто перший полк перевели до Моста-на-Літаві - у Кірайгіду*.

Саме коли Швейка після триденного арешту мали за три години вже випустити на волю, його разом із волонтером відвели на головну вартівню і звідсіля під конвоєм на вокзал.

- Про це вже давно горобці на даху цвірінькали, - сказав йому по дорозі волонтер, - що нас переведуть до Угорщини. Там формуватимуться маршові батальйони, солдати наб’ють руку в стрілянині, поб’ються з мадярами, і ми весело поїдемо в Карпати. Сюди до Будейовіц приїдуть мадяри, розквартируються, і почнеться змішування племен. Існує така теорія, що при виродженні найкращий засіб - це ґвалтувати дівчат іншої національності. Шведи й іспанці робили такі речі під час Тридцятилітньої війни, французи - в часи Наполеона, а тепер в Будейовіцькій окрузі це саме знову робитимуть мадяри, причому воно вже не виглядатиме як грубе насильство. З часом усе влаштується по-доброму. Це просто буде обмін. Чеський солдат виспиться з мадярською дівчиною, а бідна чеська служниця прийме до себе мадярського гонведа, і через століття антропологи стануть перед несподіваною загадкою: звідки в населення з берегів Мальші з’явилися виступаючі вилиці.