Слава ЗСУ!

____________________

1 Стій (нім.).

2 Вперед, марш! (нім.).

Старший фельдкурат, опинившись в арештантському вагоні, ліг на лавку, добряга Швейк скинув шинель і поклав її отцю Лаціні під голову, а волонтер сказав пошепки переляканому капралові: «Оберфельдкуратам треба догоджати!»

Отець Лаціна, зручно вмостившись на лавці, почав розводитись:

- Рагу з грибочками, панове, тим краще, чим більше грибочків. Але грибки треба перше смажити на цибулі, а тоді вже докидати бобковий лист і цибулю.

- Та цибулю ви ласкаво вже раз давали, - відізвався волонтер, незважаючи на розпачливі погляди капрала, який бачив в отцеві Лаціні хоч і п’яного, але все ж таки начальника.

Становище капрала було дійсно розпачливим.

- Так, - докинув Швейк, - пан оберфельдкурат правду кажуть. Чим більше цибулі, тим краще. В Пакомержіцах був бровар. Так той додавав цибулю і до пива, бо, мовляв, цибуля викликає спрагу. Цибуля взагалі дуже корисна річ. Печену цибулю прикладають і до болячок…

Отець Лаціна тим часом, лежачи на лавці, говорив упівголоса, наче крізь сон:

- Все залежить від прянощів: які прянощі і скільки їх даємо. Не вільно перечорноперчити, ні перечервоноперчити.

Чимдалі він говорив усе повільніше і тихше:

- Пере-гвоз-дичи-ти, пере-цитри-нити, пере-корі-анд-ри-ти, пере-муска-ти…

Не договорив і заснув. Коли йому набридало хропіти, він свистів носом.

Капрал ошелешено дивився на нього, а конвоїри на своїх лавках тихенько підсміювалися.

- Цей так швидко не прокинеться, - кинув Швейк за хвилину. - Він п’яний, як чіп. Не бійтеся, - продовжував Швейк, бачачи, що капрал боязко подає йому знак мовчати. - Тут нічого не зміниш, він нализався, як Бог звелів. Він у чині капітана. Але це байдуже, кожен з цих фельдкуратів нижчого чи вищого чину має вже такий талан від Бога - при кожній нагоді напиватися до нестями. Я служив у фельдкурата Каца, так той міг би пропити й ніс між очима. Все, що цей тут виправляє - дурниця супроти того, що виправляв тамтой. Ми з ним пропили дароносицю і, можливо, самого Господа Бога пропили б, коли б нам хтось на нього щось позичив.

Швейк підійшов до отця Лаціни, обернув його до стіни і тоном знавця сказав:

- Цей буде хропіти аж до Брука, - і повернувся на своє місце, супроводжуваний розпачливим поглядом нещасного капрала, який спитав:

- Чи не піти мені про це доповісти?

- Про це й не думайте, - сказав волонтер. - Ви ж комендант конвою і не смієте від нас ні на крок. А також, згідно з приписами, не маєте права випускати з вагона будь-кого з конвою з донесенням, поки не матимете на його місце заступника. Як бачите, це твердий горішок. Подавати знак стріляниною, аби хтось прийшов, також не можна - тут нічого не сталося. З іншого ж боку, існує розпорядження, що, крім арештантів і супровідного конвою, в арештантському вагоні не сміє бути чужий. Сторонньому вступ сюди суворо заборонений. Не мудро також було б з вашого боку, коли б ви під час ходу поїзда, щоб замести сліди свого протизаконного вчинку, тихенько викинули б фельдкурата, бо тут же свідки, які бачили, що ви його пустили до вагона, де йому нема чого робити. З цього, пане капрале, вийде не що інше як розжалування.

Капрал збентежено забелькотів, буцімто старшого фельдкурата до вагона ніхто не кликав, а він сам до них пристав; і це, як не бери, все ж таки його начальник.

- Тут начальником лише ви, - твердо підкреслив волонтер, а Швейк доповнив:

- І коли б навіть сам найясніший цісар хотів до нас пристати, то ви не сміли б цього дозволити. Це так, як на варті, коли до такого дурного рекрута підійде черговий офіцер і попросить, аби той йому побіг за цигарками, а черговий ще запитає, який сорт йому купити. За такі справи - тюрма у фортеці.

Капрал несміливо захищався, кажучи, що це ж Швейк перший запропонував оберфельдкуратові їхати з ними.

- Я, пане капрале, можу собі таке дозволити, - відповідав Швейк, - бо ж я пришелепкуватий, але від вас ніхто такого не чекав.

- Ви вже давно служите понадстроково? - спитав капрала ніби мимохіть волонтер.

- Третій рік, тепер мене мають підвищити у взводні.

- На цьому треба поставити хрест, - цинічно сказав волонтер. - Я вам кажу, що, крім розжалування, з цього нічого не буде…

- Та воно однаково, - сказав Швейк, - чи загинути у чині старшини, чи звичайним вояком. Хоч правда, розжалуваних, кажуть, пхають на передову лінію.

Старший фельдкурат заворушився.

- Спить! - заявив Швейк, перевіривши, що з фельдкуратом все в належному порядку. - Тепер йому, мабуть, сниться якесь смачне жертовисько. Боюся тільки, щоб він тут нам не напаскудив. Мій фельдкурат Кац, коли впивався, то уві сні не знав, що робить. Одного разу, слухайте… І Швейк почав розповідати, скільки і чого він тільки не зазнав з тим фельдкуратом Отто Кацом, і оповідав так докладно та цікаво, що ніхто не збагнув навіть, як поїзд рушив.