Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
* * *
В канцелярії все скінчилося дуже швидко. Якийсь фельдфебель з масними після обіду губами, з дуже поважною міною, подаючи Швейкові і Водічці папери, не проминув нагоди, щоб не виголосити до обох промови. Апелюючи до їхнього військового духу, цей «васерполяк»1 переплітав свою мову різними слівцями діалекту, як, наприклад: «marekvium», «glupi rolmopsie», «krajcova sedmina», «svina porypana» i «dum vam bane na mjesjnuckovy vasi gzichty»2.
____________________
1 Напівполяк, напівнімець, уродженець Сілезії.
2 Морквогризи, дурні мариновані оселедці, трефова сімка, свиня замурзана, заїду вам пару раз по ваших товстих місяцеподібних пиках.
Кожного відправляли до його частини. Швейк, прощаючись з Водічкою, сказав:
- Тільки-но війна скінчиться, приходь мене відвідати. Мою особу можеш знайти щовечора від шостої години на Боїшті «Під чашею».
- Зрозуміло, прийду, - відповів Водічка. - А катавасія там якась буде?
- Там кожного дня щось трапляється, - запевнив Швейк.
- А якби там і було тихо, то ми вже щось влаштуємо.
Друзі розійшлися, і коли вже були досить далеко один від одного, старий сапер Водічка гукнув услід Швейкові:
- Так ти ж обов’язково, коли я прийду, не забудь влаштувати там якусь забаву з танцями.
А Швейк на це відгукнувся:
- Конче приходь, як вже та війна скінчиться.
Віддалилися ще далі один від одного, і знову за добру хвилину з-за рогу другого барака почувся голос Водічки:
- Швейку, гей, Швейку, яке пиво «Під чашею»? І, як відгомін, покотилася Швейкова відповідь:
- Великопоповицьке!
- А я думав, що сміхівське! - кричав здалеку сапер Водічка.
- У них там є і дівчата! - кричав Швейк.
- Отже, по війні, о шостій годині вечора! - горлав знизу Водічка.
- Приходь краще пів на сьому, бо я можу десь забаритися! - відповів Швейк.
Потім уже з великої відстані ще раз відізвався Водічка:
- А о шостій годині не зможеш?
- Ну, добре, прийду о шостій! - почув Водічка останні слова друга, який все більше і більше віддалявся.
Так розпрощався бравий вояка Швейк зі старим сапером Водічкою.
Wenn dil Leute auseinander gehen, Da sagen sie: auf Wiedersehen1.
____________________
1 Коли розлучаються люди, то кажуть: «До побачення» (нім.).
З Мосту-на-Літаві в напрямі Сокаля
Надпоручник Лукаш схвильовано ходив по канцелярії одинадцятої маршової роти. Це була темна діра в бараку, відгороджена від коридора дошками. Стіл, два крісла, бляшанка з гасом і тапчан.
Перед ним стояв фельдфебель-рахівник Ванєк. Він складав списки на солдатську платню, вів рахунки солдатської кухні, одним словом, був фінансовим міністром усієї роти, проводив тут цілий Божий день і тут же спав.
Біля дверей стояв голодний піхотинець, зарослий бородою, як Крконош*. Це був Балоун, новий денщик надпоручника, в цивільному житті мельник десь з-під Чеського Крумлова.
- Ну та й вибрали ж ви мені денщика, - говорив надпоручник Лукаш до фельдфебеля. - Дякую вам сердечно за цю милу несподіванку. Посилаю його по обід до офіцерської кухні, а він мені вже першого дня половину вижерає.
- Я розлив, пане надпоручнику, - сказав гладкий велетень.
- Хай буде так. Але ти міг розлити лише юшку або підливу, а не франкфуртську печеню. А ти ж мені приніс такий шматок, що й за ніготь сховається. А куди струдель дівся?
- Я…
- Не бреши, ти його зжер!
Надпоручник Лукаш вимовив останні слова так серйозно і таким суворим тоном, що Балоун мимоволі відступив два кроки.
- Я питав на кухні, що у нас сьогодні на обід. Була юшка з печінковими кнедликами. Куди ти подів ці кнедлики? Дорогою повитягав. Ось воно що! Потім було ще волове м’ясо з огірком. Що ти з ним зробив? Також зжер. Два шматки франкфуртської печені, а ти приніс тільки півшматка. Так що ж? А кавалки струдля? Куди ти його дів? Напхався, підла свиното! Кажи, куди ти дів струдель? Кажеш, впав у болото! Ти, мерзотнику такий. Зможеш мені показати місце, де він лежить у болоті? Кажеш, в ту ж мить прибіг якийсь собака і, як за командою, схопив його і поніс? Ісусе Христе, я тобі так розламаю пику, що у тебе голова, як цеберка, спухне. І ця свиня мені ще в очі бреше. Ти знаєш, хто тебе бачив? Ось цей фельдфебель Ванєк. Він сам прийшов до мене і каже: «Голошу слухняно, пане оберлейтенанте, ця ваша свиня Балоун жере ваш обід». Дивлюся з вікна, а він напихається, немовби не їв цілий тиждень. Слухайте, Sie Rechnungsfeldweb1, невже ви не могли вибрати мені якусь іншу тварюку, а не цього йолопа?
