Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Пригоди бравого вояки Швейка Том 1

____________________

1 Волонтерська школа (нім.).

2 Gefecht - битва (нім.).


Надпоручник Лукаш з виглядом мученика заломив руки, а кінець його носа витягнувся.

- Та ви, пане надпоручнику, не журіться, - намагався заспокоїти його фельдфебель Ванєк, - не морочте собі цим голови. Я вже був у трьох маршових, і кожну з них разом з батальйоном розбивали, а ми відходили в тил формуватися знову. Всі вони були подібні одна до одної, як дві краплі води. Жодна ні на волосинку не краща, ніж ваша, пане оберлейтенанте. А найгірша була дев’ята. Та потягла з собою в полон усіх старшин разом з ротним командиром. Мене врятувало те, що я саме пішов до польового обозу одержувати ром і вино для роти. Вони впоралися без мене. А того ви не знаєте, пане надпоручнику, що при цих останніх нічних вправах, про які ви оповідали, волонтерська школа, замість того, щоб обійти нашу роту, дісталася аж до Нейзідлерського озера*? Марширувала, до ранку не оглядаючись, ні вправо, ні вліво, аж поки передові патрулі не залізли в багно. А вів їх сам пан капітан Заґнер. Якби не зазоріло, вони, мабуть, дійшли б аж до Шопроня, - таємничим голосом оповідав фельдфебель: він любив такі випадки і жодного з них не обходив своєю увагою. - А ви чули, пане надпоручнику, - конфіденційно підморгуючи, сказав Ванєк, - що пан капітан Заґнер має стати командиром нашого маршбатальйону? Спочатку, так говорив штабний фельдфебель Геґнер, всі думали, що командиром батальйону будете ви, бо ж ви у нас найстарший офіцер. А потім, кажуть, з дивізії до бригади прийшов наказ про призначення капітана Заґнера.

Надпоручник Лукаш закусив губу і закурив цигарку. Він вже знав про це і був переконаний, що його скривдили.

Капітан Заґнер вже двічі перестрибнув його в чинах. Але Лукаш тільки сказав:

- Що там капітан Заґнер…

- Це, правду кажучи, невелика втіха, - конфіденційно відізвався фельдфебель. - Штабний фельдфебель Геґнер розповідав, ніби на початку війни пан капітан Заґнер хотів десь у Сербії біля Чорногорії відзначитися і гнав одну за одною роти свого батальйону на кулемети сербських окопів, а це було зовсім не потрібно. Лисого дідька могла там щось вдіяти піхота. Вибити сербів із цих скель спроможна була лише артилерія. З усього батальйону залишилося 80 чоловік. Пан капітан Заґнер сам дістав кулю в руку, а потім у лікарні ще дизентерію і знову виринув у нашому полку в Будейовіцах. Учора ввечері, кажуть, оповідав у клубі, що його знову дуже тягне на фронт. Хай би навіть там поліг весь маршбатальйон, але він своє доведе і дістане медаль «Signum laudis»1. Щоправда, за Сербію, як він сам говорив, дістав по носі, але тепер або поляже з усім маршбатальйоном, або дістане підполковника.

____________________

1 Знак похвали (лат.). Найвища медаль.


Маршбатальйон цілим з того не вийде. Я думаю, пане оберлейтенанте, це й для нас ризиковане. Штабний фельдфебель Геґнер недавно оповідав, начебто ви не дуже добре живете з паном капітаном Заґнером і він саме нашу одинадцяту роту першою пошле у бій, у найнебезпечніші місця.

Фельдфебель зітхнув:

- На мій погляд, у такій війні, як ця, коли нагромаджено стільки війська і фронт дуже розтягнений, більше успіхів можна досягнути вправним маневруванням, ніж якимись розпачливими атаками. Я це спостерігав під Дуклею*, коли був в десятій маршовій роті. Тоді все відбулося зовсім гладко, прийшов наказ «не стріляти», то ніхто й не стріляв, а всі чекали, поки росіяни підійдуть до нас. Ми б їх були взяли в полон без пострілу, але на нашому лівому фланзі стояли дурні «зелені мухи», то вони так налякалися наближення росіян, що почали сніговими схилами з’їжджати вниз, як на ковзанці, а ми дістали повідомлення, що росіяни прорвали лівий фланг і тому ми повинні пробиватися до бригади. Я був тоді саме в бригаді, підписував там Kompanieverpflegungsbuch1, бо ніяк не міг знайти нашого польового обозу. Аж раптом в бригаді почали з’являтися перші втікачі з десятої маршової роти.

____________________

1 Ротна харчова книга (нім.).


До вечора їх прийшло сто двадцять, решта, як говорили, заблукали при відступі і з’їхали по снігу, немов на тобоґані*, просто аж до російських окопів. Що там тільки діялося, пане оберлейтенанте! У росіян в Карпатах були позиції і нагорі, і внизу. А в додаток, пане надпоручнику, пан капітан Заґнер…

- Дайте мені вже спокій з тим капітаном Заґнером, - сказав надпоручник Лукаш. - Я все це прекрасно знаю. І не думайте собі, що коли знову почнеться атака або бій, то ви знову випадково одержуватимете десь у польовому обозі ром і вино для роти. Мене попередили, що ви страшенно п’єте. Досить лише глянути на ваш червоний ніс, і відразу ясно, кого бачиш перед собою.

Попередня
-= 153 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!