Слава ЗСУ!

- Дуже мудро сказано, - промовив Швейк. - Я ніколи не забуду, як замкнули рекрута Пеха. Ротним лейтенантом у нас тоді був якийсь Моц. Він зібрав рекрутів і почав розпитувати, хто звідки. «Ви, зелені трикляті рекрути, - говорить до них, - мусите навчитися відповідати ясно, точно, так, мов батогом хльоскати. Отже, почнемо. Звідки ти, Пеху?» Пех був інтеліґентною людиною і відповів: «Нижній Боусов, Унтер Бауцен, 267 домів, 1936 чеських громадян, староство Їчин, округа Соботка, колишній маєток Кость, приходський костел св. Катерини XIV сторіччя, відновлений графом Вацлавом Вратіславом Нетоліцьким, школа, пошта, телеграф, станція чеської торговельної залізниці, цукровий завод, млин з тартаком, хутір Вальха, шість ярмарків на рік». Але тут до нього підскочив лейтенант Моц і почав частувати його раз у раз по пиці, примовляючи: «Ось тобі один річний ярмарок, ось тобі другий, третій, четвертий, п’ятий, шостий». А Пех, хоч і був усього-на-всього рекрут, зголосився до батальйонного рапорту. В канцелярії сиділа тоді весела гоп-компанія. Ну, і ті написали, що він іде до батальйонного рапорту через ті річні ярмарки в Нижньому Боусові. Командиром батальйону був майор Рогель. «Also, was gibt’s?»l - запитав Пеха, а той і застрекотав, як з кулемета. «Мельдую послушно, пане майоре, в Нижньому Боусові є шість річних ярмарків». Тут майор Рогель на нього як заверещить, ногами як затупоче і зараз же наказав відвести до лазаретної божевільні. З цього часу був з Пеха найгірший вояка, сипалась на нього кара за карою.

____________________

l В чому справа? (нім.).

- Солдатів важко виховувати, - сказав фельдфебель-рахівник Ванєк, позіхаючи. - Солдат, який не був у війську покараний, це не вояка. Можливо, в мирні часи дехто і без кари відбув свій строк, а потім мав привілеї на цивільній службі. Сьогодні ж, бачимо, саме навпаки. Ті найгірші солдати, які в час миру не вилазили з в’язниці, найліпші вояки під час війни. Пам’ятаю піхотинця Сільвануса з восьмої маршової. На нього раніше сипалась кара за карою. Та ще й які кари! Не соромився вкрасти у товариша останній гріш, та коли дійшло до бою, він перший перерізав дротяні перешкоди, трьох взяв у полон та одного з них по дорозі за- стрелив, бо, як пояснив, не довіряв йому. Дістав велику срібну медаль, пришили йому дві зірки, і, якби його пізніше під Дуклею не повісили, був би вже давно взводним. Але повісити його мусили: після одного бою зголосився на рекоґносцировку, і якийсь патруль з іншого полку наскочив на нього, коли він обшукував убитих. Знайшли у нього щось із вісім годинників і багато перснів. Отож, і повісили його біля штабу бригади.

- З цього видно, - розважливо сказав Швейк, - що кожен вояка мусить сам здобути для себе своє місце.

Задзвонив телефон. Фельдфебель-рахівник підійшов до телефону. Можна було розпізнати голос надпоручника Лукаша: питався, як справа з консервами. Згодом було чути якісь докори.

- Слово честі, їх немає, пане оберлейтенанте! - кричав у телефон Ванєк. - Звідки б вони взялися? Це тільки фантазії панів з інтендантства. Зовсім не потрібно було цих людей туди посилати. Я вам сам хотів подзвонити. Кажете, що я був у буфеті? Хто, хто це говорив? Той окультист-кухар з офіцерської кухні? Я дозволив собі туди зайти. Знаєте, пане оберлейтенанте, як називав той окультист метушню з тими консервами? «Страхіття ненародженого». Та ні, але де, пане оберлейтенанте! Я зовсім тверезий. Що робить Швейк? Він тут. Покликати його?

- Швейку, до телефону, - сказав фельдфебель Ванєк і пошепки додав: - Коли питатиме вас, як я прийшов, то скажіть - у повному порядку.

Швейк коло телефону:

- Швейк. Мельдую послушно, пане оберлейтенанте…

- Слухайте, Швейку, як там з тими консервами? Все в порядку? - Їх немає, пане оберлейтенанте. Ні слуху ні духу.

- Я хотів би, Швейку, аби ви завжди, поки ми в таборі, до мене вранці зголошувалися. Коли поїдемо, будете постійно біля мене. Що ви робили вночі?

- Сидів цілу ніч біля телефону.

- А було щось нового?

- Було, пане оберлейтенанте!

- Швейку, тільки без ваших дурних штучок. Повідомляв хто-небудь про щось важливе?

- Повідомляли, пане оберлейтенанте, але аж на дев’яту годину. Я не хотів вас турбувати, пане оберлейтенанте, мені це й на думку не спадало.

- Ну, так вже скажіть мені до чорта, що там таке важливе на дев’яту годину?

- Телефонограма, пане оберлейтенанте.

- Я вас, Швейку, не розумію.

- В мене все записано, пане оберлейтенанте: «Прийміть телефонограму. Хто біля телефону? Маєш? Читай або щось таке подібне».

- Сило небесна! Швейку! З вами маю хрест Божий. Скажіть мені зміст, або я заліплю вам раз. Так що там?