Слава ЗСУ!

Отже, коли почалася нарада, полковник Шредер перед вирішенням цих двох справ повідомив, що зустрічатися треба буде частіше, бо від’їзд вже недалеко, і, як його повідомили з бригади, там уже чекають наказів з дивізії. Хай солдати будуть напоготові, а командири рот повинні пильно стежити, щоб нікого не бракувало. Потім ще раз повторив усю вчорашню лекцію і зробив огляд воєнних подій. Ніщо, казав, не сміє зламати бойовий дух та ініціативу армії.

На столі перед ним лежала карта воєнних дій з прапорцями на шпильках. Але прапорці були поперевертані, а фронти посунені. Витягнені шпильки з прапорцями валялися під столом.

По всьому полі бою переможцем прогулявся кіт, якого писарі тримали в полковій канцелярії. Вночі він наробив на австро-угорський фронт і, намагаючись загребти лайно, розмазав його по всій карті і повиривав прапорці. Напудив на фронти і передмостові укріплення і запаскудив усі армійські корпуси.

Полковник Шредер був дуже короткозорий.

Офіцери маршового полку з цікавістю поглядали, як палець полковника Шредера наближався до цих купок.

- Звідтіля, панове, до Сокаля на Буг, - сказав полковник Шредер пророче і посунув вказівний палець по пам’яті до Карпат, причому запхав його в одну з цих купок, якими кіт намагався зробити карту воєнних дій рельєфною.

- Was ist das, meine Herren?1 - здивовано спитав він, коли йому щось прилипло до пальця.

- Wahrscheinlich Katzendreck, Herr Oberst2, - дуже чемно відповів за всіх капітан Заґнер.

____________________

1 Що це таке, мої панове? (нім.).

2 Мабуть, котяче лайно, пане полковнику (нім.).

Полковник Шредер кинувся до сусідньої кімнати, звідки почулася громова лайка, прокльони і страшні погрози, що він примусить усю канцелярію те після кота вилизати.

Допит був короткий. Було встановлено, що кота 14 днів тому притягнув до канцелярії наймолодший писар Цвібельфіш. Після цього зізнання Цвібельфіш мусив спакувати свої манатки, і старший писар відвів його на гауптвахту, де той мав сидіти аж до дальшого наказу. На цьому, власне, вся нарада й закінчилася. Коли полковник Шредер повернувся з червоним, як рак, обличчям на офіцерське зібрання, він забув, що мав обговорити справу волонтера Марека і самозванця взводного Тевелеса.

Лише коротко сказав:

- Прошу панів офіцерів бути готовими і чекати дальших моїх наказів та інструкцій.

Таким чином, волонтер і Тевелес залишалися на гауптвахті, а коли пізніше до них приєднався Цвібельфіш, вони дістали змогу зіграти мар’яж, а після мар’яжу - турбувати своїх сторожів проханнями, аби ті повиловлювали бліх у їхніх сінниках.

Трохи згодом запхали до них і єфрейтора Пероутку з 13-ї маршової роти. Коли вчора по табору рознеслася чутка про від’їзд на фронт, він зник, і лише вранці патруль знайшов його «Під білою трояндою» в Бруку. Виправдовувався, нібито він перед від’їздом хотів оглянути відомі теплиці графа Гарраха біля Брука, а повертаючись назад, заблудив і щойно вранці, зовсім знесилений, доволікся до «Білої троянди». Насправді ж було трохи інакше: він спав з Руженкою з «Білої троянди».

* * *

Ситуація була ще не зовсім ясна. Поїдуть чи не поїдуть? Швейк біля телефону в канцелярії 11-ї маршової вислуховував найрізноманітніші думки - і песимістичні, і оптимістичні, 12-а маршова рота телефонувала, ніби хтось із канцелярії чув, що спочатку відбудуться вправи у стрілянні по рухомих фігурах і що поїдуть аж після них. Цей оптимістичний погляд не поділяла 13-а маршова. Вона саме телефонувала, що з міста повернувся капрал Гавлік, який чув від одного залізничника, нібито вагони вже на станції.

Ванєк вирвав у Швейка з рук трубку, схвильовано загорлав, що залізничники дідька лисого знають. Таж він сам тільки повернувся з полкової канцелярії.

Швейк із справжнім задоволенням сидів біля телефону і на всі питання: «Що нового?» відповідав: ніхто нічого певного не знає.

Так само відповів і на запитання надпоручника Лукаша.

- Що у вас нового?

- Ще ніхто нічого певного не знає, пане оберлейтенанте, - прозвучала Швейкова стереотипна відповідь.

- Повісьте трубку, ви, дурний воле!

За хвилину прийшла низка телефонограм. Після цілої серії непорозумінь Швейк їх прийняв. В першу чергу прийняв ту телефонограму, якої йому не могли продиктувати вночі, бо він не повісив трубки і спав. Ця телефонограма стосувалася щеплених і нещеплених.

Потім знову запізнену телефонограму про консерви. Це питання було вияснено ще учора ввечері.

Ще пізніше прийшла телефонограма для всіх батальйонів, рот і частин полку такого змісту: