Слава ЗСУ!

Швейкові конвоїри, навпаки, ніяких спогадів не мали. Для них це було щось зовсім нове, і це нове починало їм подобатися. Першим оговтався маленький товстун, бо такі люди не тільки оптимісти, але мають нахил і до епікурейства. Довгань іще з хвилину боровся сам зі собою, але, позбувшись свого скептицизму, поволі втрачав також і свою стриманість та розсудливість.

- Я потанцюю, - вирішив він після п’ятого кухля пива, побачивши, як пари танцюють «шлапака».

Товстун цілком віддався радощам життя. Біля нього сиділа якась дівчина і верзла непристойності, а у нього від її слів очі так і вигравали.

Швейк пив. Довгань, натанцювавшись, повернувся зі своєю партнеркою до столу. Потім усі вони співали, танцювали, безперестанку пили і поплескували своїх подружок. В тій атмосфері продажної любові, нікотину і алкоголю все немов керувалося старим гаслом: «Після нас - хоч потоп».

Пополудні до них підсів якийсь вояка і запропонував зробити за п’ятірку флегмону або зараження крові. Шприц, мовляв, при ньому, і він може впорснути їм в руку або ногу гас1.

____________________

1Цей засіб потрапити в лікарню цілком випробуваний. Але сморід гасу залишається в пухлині і зраджує. Бензин кращий, бо швидше випаровується. Пізніше впорскували офіз з бензином, а ще пізніше інші удосконалення.

Після того будуть, каже, лежати щонайменше зо два місяці, а якщо змочуватимуть рану слиною, то, можливо, і з півроку, а тоді їх змушені будуть зовсім відпустити з військової служби.

Довгань, який зовсім утратив душевну рівновагу, домовився з воякою, і той в убиральні впорснув йому гас у ногу.

Коли почало вже добре вечоріти, Швейк запропонував вирушати в путь до фельдкурата. Але маленький товстун, хоч вже ледве ворушив язиком, почав умовляти Швейка залишитися ще. Та й довгань був тієї думки, що фельдкурат може почекати. Проте Швейкові вже набридло в «Куклику», і він став погрожувати, що піде сам.

Отож і пішли, але Швейк пообіцяв, що по дорозі вони заглянуть іще куди-небудь.

Вони зайшли до маленької кав’ярні за «Флоренцією», де товстун продав свій срібний годинник на дальші веселощі. Звідтіля вже Швейк вів їх попід руки. Це йому коштувало чималих зусиль. Ноги у конвоїрів весь час підламувалися, і їм хотілося ще кудись завітати. Маленький товстун мало не загубив пакета для фельдкурата, і Швейкові довелося той пакет нести самому. Коли по дорозі їм зустрічалися офіцер або якийсь старшина, Швейк мусив попереджати своїх конвоїрів. Надлюдськими зусиллями і з великою напругою Швейкові нарешті вдалося притягнути їх до будинку на Королівській вулиці, де мешкав фельдкурат.

Він сам настромив їм багнети на гвинтівки і стусаном під ребра примусив супроводити себе.

На другому поверсі, де на дверях квартири висіла візитна картка: «Отто Kац - фельдкурат», їм відчинив якийсь вояка.

З кімнати лунали голоси та дзенькіт пляшок і склянок.

- Wir… melden… gehorsam… Herr… Feldkurat, - через силу промовив довгань, козиряючи воякові, - ein… Paket… und ein Mann gebracht1.

____________________

1Ми… мельдуємо… послушно… пане фельдкурате, - один пакет і один чоловік доставлені (нім.).

- Залазьте, - сказав вояка, - де ж це ви так набралися? Пан фельдкурат, нівроку, теж… - Вояка сплюнув.

Він пішов з пакетом. Прибулі довго чекали в передпокої, поки двері нарешті відчинилися і ввійшов, вірніше, не ввійшов, а влетів фельдкурат. Він був у самій лише жилетці і в руці тримав сигару.

- Так ви вже тут? - сказав він Швейкові. - Оце вас привели? Е е, нема у вас сірників?

- Мельдую послушно, пане фельдкурате, нема.

- Е-е, а чому ж у вас нема сірників? Кожен солдат повинен мати сірники, щоб закурити. Солдат, який не має сірників, він є… Що є?

- Він є, мельдую послушно, без сірників, - відповів Швейк.

- Дуже правильно, він є без сірників і не може нікому подати вогню. Це по-перше, а тепер по-друге. Ноги у вас не смердять?

- Мельдую послушно, не смердять.

- Так. Це по-друге. А тепер - по-третє. П’єте горілку?

- Мельдую послушно, горілки не п’ю, тільки ром.

- Добре, гляньте лишень на цього вояку. Я позичив його на сьогодні у старшого лейтенанта Фельдгубера, це його денщик. А він нічого не п’є, не…неп…питущий, аб…абстинент і тому почалапає з маршовою ротою на фронт, бо… бо… та такої людини мені не треба. Це не денщик, а корова. Та теж п’є лише воду і мукає, як віл.

- Т-ти, непитущий! - звернувся він до вояки. - І як же тобі не с сором, йолопе. За це б тобі заїхати пару разів у вухо!

Фельдкурат раптом звернув увагу на конвоїрів Швейка.