Слава ЗСУ!

Побожному фельдкуратові почало мигтіти в очах. Він опритомнів завдяки новій порції коньяку, який вдарив йому у голову, і, кліпаючи очима, спитав Каца:

- Ви не вірите в непорочне зачаття Діви Марії? Ви не вірите, що перст святого Іоанна Хрестителя, який зберігається в піярів, справжній? А взагалі в Господа Бога ви вірите? І якщо не вірите, то чому ви стали фельдкуратом?

- Вельмишановний колеґо, - відповів Кац, поплескуючи того інтимно по плечу, - поки держава не визнає, що солдати, йдучи в бій вмирати, не потребують Божого благословення, доти фельдкуратство буде добре оплачуваною професією. До того ж, людина тут аж ніяк не перевтомиться. Для мене це краще, ніж бігати по полігонах і маршувати на маневрах. Раніше я діставав накази від начальників, а сьогодні роблю, що хочу. Заступаю того, хто не існує. І сам граю роль Бога. Якщо не захочу комусь відпустити гріхів, то не відпущу, хоча б він благав мене навколішках. Зрештою, таких би знайшлося до біса мало.

- Я люблю Господа Бога, - сказав побожний фельдкурат, починаючи гикати, - дуже його люблю. Дайте мені трохи вина. Я шаную Господа Бога, - повів він далі, - дуже його шаную і поважаю. Нікого так не шаную, як його.

Тут він гупнув кулаком об стіл, аж пляшки підскочили.

- Бог - це велич, це щось надземне. Він чесний у своїх ділах, він сонячне явище, і ніхто в мені цієї віри не похитне. І святого Йосифа поважаю, всіх святих поважаю, за винятком святого Серапіона. Дуже вже паскудне в нього ім’я.

- Дійсно, не завадило б йому внести прохання про зміну імені, - зауважив Швейк.

- Люблю святу Людмилу і святого Бернарда, - продовжував колишній законовчитель. - Він врятував багато прочан в Сен-Ґотарді. Носить на шиї пляшку з коньяком і розшукує занесених снігом.

Розмова дістала інший напрямок. Побожний курат почав патякати таке, що аж ні в які ворота не лізло.

- Шаную маленьких дітей і свято 28-го грудня. Ірода ненавиджу. Коли курка спить - свіжих яєць не дістати.

Він вибухнув реготом і почав співати:

«Святий Боже, святий кріпкий».

Однак одразу ж перервав і, підвівшись, гостро запитав Каца:

- Ви не вірите, що 15-го серпня свято Вознесення Діви Марії?

Веселощі були в повному розпалі. З’явилися ще пляшки, і Кац час од часу вимагав:

- Скажи, що не віриш в Господа Бога, а то не наллю тобі більше.

Здавалося, що повертаються часи переслідувань перших християн. Колишній законовчитель співав якусь пісню мучеників з часів Римської імперії і ревів:

- Вірю в Господа Бога, не зречуся його. Тримай собі своє вино. Можу і сам за ним послати.

Нарешті, його поклали у ліжко. Перед тим як заснути, він урочисто проголосив, піднісши правицю як до присяги:

- Вірю в Бога-Отця, Бога-Сина і Бога Духа Святого! Принесіть мені молитовник!

Швейк тицьнув йому в руку якусь книжку, що лежала на нічному столику, і побожний фельдкурат заснув з «Декамероном» Боккаччо в руках.

Швейк іде соборувати

«Воєнне міністерство скасовує на час війни діючі приписи щодо єлеєпомазання солдатів армії і встановлює такі правила для військових священиків:

§ 1. На фронті скасовується останнє єлеєпомазання.

§ 2. Важкохворим і пораненим забороняється відправлятися в тил заради останнього єлеєпомазання. Обов’язком військових священиків є негайно передати таких людей відповідним військовим установам для дальшого покарання.

§ 3. У військових тилових лазаретах можна проводити групове єлеєпомазання згідно з висновками військових лікарів, якщо останнє єлеєпомазання не заважатиме роботі відповідних військових установ.

§ 4. У надзвичайних випадках командування військових тилових лазаретів може дозволити поодиноким людям прийняти останнє єлеєпомазання.

§ 5. Військові священики зобов’язані за викликом командування військових лазаретів давати останнє єлеєпомазання тим, кому командування дозволить».

Потім фельдкурат перечитав ще раз розпорядження, в якому його повідомляли, що завтра він повинен піти на Карлову площу до військового лазарету єлеєпомазувати, тобто соборувати, важкопоранених.

- Слухайте, Швейку, - вигукнув фельдкурат, - чи ж це не свинство? Немовби на цілу Прагу я один-однісінький фельдкурат. Чому туди не пошлють цього побожного священика, який у нас недавно ночував? Йти зі святими дарами на Карлак! Я вже й забув, як це робиться.

- То давайте купимо собі катехизис, там усе буде, пане фельдкурате, - сказав Швейк. - Для духовних пастирів це щось таке, як довідник для чужоземців. В Емаузькому монастирі працював один помічник садівника; коли він захотів вступити послушником і дістати рясу, щоб не зношувати свого одягу, то змушений був купити собі катехизис і вчитися, як треба хреститись, і хто єдиний уникнув первородного гріха, і що це значить мати чисту совість, і інші такі дрібниці, а потім він продав з монастирського саду «наліво» половину огірків, і його з ганьбою вигнали зі святої обителі. Коли я з ним зустрівся, він мені й каже: «Ті огірки я міг продавати і без катехизису».