Слава ЗСУ!

«Дорога Кеті! До 9 години вечора я буду зайнятий на службі. Прийду о десятій. Будь ласка, почувай себе, як удома. Щодо Швейка, мого денщика, то я йому вже дав наказ у всьому тобі догоджати.

Твій Їндржих».

- Цього листа, - сказав надпоручник, - віддасте вельможній пані. Наказую вам ставитися до неї з пошаною, тактовно і виконувати всі її бажання. Вони для вас мусять бути наказом. Поводьтеся з нею ґалантно і чесно її обслуговуйте. Тут ось сто крон, за них відзвітуєтеся потім. Можливо, вона вас за чимось пошле. Замовите для неї обід, вечерю і так далі. Крім того, купите ще три пляшки вина і коробочку сигарет «Мемфіс». Поки досить. Можете йти. Ще раз прошу вас виконувати все, що їй тільки заманеться.

Молода дама вже втратила всяку надію побачити Швейка і тому була дуже здивована, коли помітила, що той виходить з казарми і прямує до неї з листом.

Козирнувши, він подав їй листа і доповів:

- Згідно з наказом пана оберлейтенанта, я повинен до вас, вельможна пані, ставитися з пошаною, тактовно і робити для вас усе, що вам тільки заманеться. Наказано нагодувати вас і купити все, що тільки забажаєте. Я дістав на це від пана оберлейтенанта сто крон, але на ці гроші я ще мушу купити три пляшки вина і коробочку «Мемфіс».

Коли пані прочитала листа, вона знову відчула приплив енергії і проявила її тим, що наказала Швейкові найняти фіакра, а коли він це виконав, веліла йому сісти поруч візника на козлах.

Вони поїхали додому. У квартирі пані одразу ж увійшла в роль господині. Швейкові було наказано перенести валізи до спальні, витрусити на дворі килими, а ледь помітне павутиння за дзеркалом дуже її розгнівило.

Вона, як було видно, збиралася надовго окопатися на здобутих позиціях.

Швейк обливався потом. Коли він витрусив килими, дамочка пригадала, що треба здійняти фіранки і теж витрусити від пороху. Потім Швейк дістав наказ вимити вікна в кімнаті і в кухні. Потім молода дама почала переставляти меблі. Робила це дуже гарячково, і коли Швейк поперетягав усе з одного кутка в інший, їй так не сподобалося, і вона знову почала комбінувати і вигадувати, як би ще інакше переставити і порозтикати речі.

Вона перевернула в квартирі все догори дном, але помалу її енергія, з якою вона обладнувала гніздо, почала вичерпуватися, і руйнування припинилося.

Дама вийняла з комода чисту постільну білизну, сама натягнула наволочки на подушки і перини, і було видно, що робить це з любов’ю до постелі, бо цей предмет викликав у неї пристрасне тремтіння ніздрів.

Потім послала Швейка по обід і вино. Поки він повернувся, молода дама переодягнулася у прозоре матіне. Воно робило її надзвичайно принадливою і звабливою.

За обідом вона випила пляшку вина, викурила багато «мемфісок» і лягла у ліжко, а Швейк на кухні смакував свій військовий хліб, вмочаючи його в склянку з солодкою наливкою.

- Швейку! - почулося раптом зі спальні. - Швейку!

Швейк відчинив двері і побачив молоду даму в принадній позі на подушках.

- Підійдіть ближче!

Він підійшов до постелі, а вона з особливим усміхом зміряла очима його кремезну постать і міцні стегна.

Відгорнувши ніжну матерію, яка окутувала і прикривала все, молода дама владно сказала:

- Скиньте черевики і штани. Покажіть…

Коли надпоручник повернувся з казарми, бравий вояка Швейк міг чесно відрапортувати йому.

- Мельдую послушно, пане оберлейтенанте, я виконав усі бажання вельможної пані і послужив їй чесно, згідно з вашим наказом.

- Дякую, Швейку, - сказав надпоручник, - а багато було у неї тих бажань?

- Десь із шість, - відповів Швейк, - з цієї їзди вона тепер спить як вбита. Я виконав усе, що їй тільки заманулося.

V

В той час, як австрійські армії, приковані ворогом до лінії над Дунайцем і Рабою, стояли під зливою гранат, а крупнокаліберні гармати шматували роту за ротою, засипаючи їх в Карпатах землею, в той час, як обрії на всіх фронтах жевріли від палаючих сіл і міст, надпоручник Лукаш із Швейком переживали неприємну ідилію з дамою, яка втекла від свого чоловіка і грала роль господині дому.

Одного разу, коли вона пішла прогулятися, надпоручник Лукаш і Швейк стали радитись, як її позбутися.

- Найкраще було б, пане оберлейтенанте, - сказав Швейк, - якби той її чоловік, від котрого вона дременула, довідався, де його половина, і приїхав по неї. Адже ви говорили, що він її розшукує, про це було написано і в тому листі, який я вам приніс. Треба послати йому телеграму, що вона у нас і він може її собі забрати. У Вшенорах* минулого року в одній віллі трапилась точнісінько така ж сама історія, але там телеграму своєму чоловікові послала сама жінка, він приїхав по неї і надавав по морді їм обом. Але то були справи суто цивільні, а в нашому випадку він не відважиться підняти руку на офіцера.