знайди книгу для душі...
Ми жваво вискочили на берег і почали роздягатися. Я кинув свій одяг на піщаному березі острова і скочив у воду. Коли я відплив від берега, один з матросів, що купалися, раптом вигукнув:
— Здається мені, що в мене нежить і що купання може мені зашкодити.
Він і справді мав нежить, бо його обличчя, яке стирчало над поверхнею води, дивно скривилося, брови несподівано скочили вгору, ніздрі роздулися — і він чхнув просто перед собою — в морську далечінь. Після чого швидко поплив до берега і, вискочивши на сушу, підбіг до свого одягу, що лежав на землі, аби чимшвидше його одягти. Коли він почав одягатися, я затремтів від жаху! Леле! Старий матрос через короткозорість помилився, не добачив, чи через надмірну неуважність — словом, замість свого — старанно одягав моє вбрання.
Я притьмом вискочив на берег і закричав:
— Помилка, помилка, помилка!
— Яка помилка? — запитав старий матрос.
— Замість свого ти взяв мій одяг!
— Нічого не поробиш! — відповів матрос. — Я вже й так задоволений, що хоч якимось одягом огорнув своє вистуджене тіло. Одягай тимчасом моє вбрання, а я віддам тобі твої шати, коли повернемося на корабель, бо не хочу знов роздягатися на вітрі.
Важко мені описати розпач, з яким я одягав на себе широченні шати старого матроса! Серце билося в грудях чимраз сильніше від страху, що старий матрос сягне випадково рукою в мою кишеню і витягне з неї диявольського листа.
Як я передчував, так і сталося.
Коли ми повернулися на борт, капітан передовсім звернувся до старого матроса.
— Чи маєш ти, — запитав він, — список корабельної команди, який я дав тобі годину тому?
— До ваших послуг, капітане! — відповів матрос і рухом старого служаки витяг з кишені диявольського листа і тим самим рухом подав його капітанові.
Я зойкнув.
— Хто це там зойкає? — запитав капітан.
Я нічого не відповів.
Капітан розгорнув складений учетверо лист і на якийсь час повністю заглибився в читання, але через хвильку глянув скоса на старого матроса.
— Що за нісенітниці дав ти мені до читання? — запитав він роздратованим голосом і віддав матросові диявольського листа.
Я зойкнув удруге.
— Хто це там вдруге зойкає? — запитав капітан.
Я й цього разу не спромігся на жодну відповідь.
Тимчасом старий матрос, потрясаючи кулаком, у якому тримав нещасного листа, закричав:
— До ста чортів! Лист Морського Диявола на кораблі! Нас чекають невдачі і лиха. Я волів би очі загубити в морі, аніж знайти такий лист у власній кишені! Але, бачить Бог, не моя це кишеня, а того чужоземця, який вже двічі зойкнув і двічі нічого на капітанове питання не відповів! Бо я через нестерпну короткозорість одягнув його вбрання замість свого.
Ноги піді мною затремтіли.
— Чи це правда? — запитав мене капітан.
— Правда, — відповів я голосом таким тихим, як писк комара.
Капітан звернувся до матроса:
— Негайно вкинь цього листа в море, бо чим довше такий лист залишається на кораблі, тим більші й численніші лиха спадають на такий корабель.
Матрос вкинув листа в море. Лист, як завжди, зморщився, розвіявся в піні й зник.
Тоді капітан звернувся до мене.
— Визнай нам правду, які родинні зв’язки поєднують тебе з Морським Дияволом?
— Я з ним зовсім не споріднений, — відповів я, — він мене переслідує вже кілька років, не даючи спокою і множачи неминучі нещастя. Я розповім тобі, капітане, про всі його старання щодо моєї особи, про всі спокуси, якими він мене знаджує, про всі зусилля, яких докладає, аби занурити мене у вічні муки. Вислухай терпляче мою розповідь і переконаєшся, що я невинний і що не маю нічого спільного з тою морською почварою.
Я розповів капітанові про Морського Диявола усе, що тільки міг розповісти. Моя розповідь збудила в ньому велике співчуття:
— Бідний Синдбаде, бо ж так тебе звуть? Я чудово розумію твій розпач з приводу таких неустанних переслідувань і напастей Морського Диявола, розумію тим більше, що я й сам у молоді роки був його жертвою і спізнав від нього різні кривди й зневаги. У першу мить, коли старий матрос сповістив про приналежність диявольського листа тобі, я мав намір утопити тебе в морі, але тепер, пильно й уважно вислухавши твою розповідь, я переконався, що ти такий самий нещасливий, як колись був я. Тому можеш сміливо залишатися на нашому кораблі, і тільки одного в тебе прошу, а саме — щоби час від часу ти розповідав мені про Морського Диявола все, що можеш розповісти.
— Обіцяю тобі, капітане, і дотримаю слова! — відповів я, вклонившись.
І справді, ставлячись, може, й надто старанно до своєї обіцянки, я щоранку й щовечора розповідав капітанові про всі мої зіткнення з Морським Дияволом, так що по певнім часі капітан, кидаючи на мене дивний погляд, суворо сказав:
Vados 21.10.2021
Слухайте малолетні піздючки хватить обсирати це
ви самі краще не напишите
Viktoria 15.10.2021
Полная фигня
Viktoria 15.10.2021
Текст красивый и интересный