Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Принцеса і королева, або Чорні та Зелені

— Але для вторгнення на землю Вестеросу я б волів мати дещо більше, — кисло зазначив принц Даемон.

До чорної ради увійшло також з тузінь різних князьків, значкових та присяжних слуг Дракон-Каменя, серед них Кельтигар з острова Клішня, Стаунтон з Граківні, Масей з Камінь-Танку, Бар-Емон з Гостромису, Морочник з Сутіндолу. Найзначнішим з панства присягнув принцесі й привів на її бік чималу силу князь Корліс Веларіон на прізвисько «Морський Змій», господар острова Плавень. Вже немолодий роками, він полюбляв казати, що чіпляється за життя, «як жегляр чіпляється за уламки розбитого корабля в намаганні не потонути. А може, то сама Седмиця береже мене для останньої битви.» З князем Корлісом прибула і його дружина — принцеса Раеніс. Вона мала різьблене, змережане зморшками обличчя, сріблясте волосся, добряче всипане білою сивиною, проте дух її лишився таким самим люто-безстрашним у п’ятдесят і п’ять років, яким він був у двадцять і два. Простий люд нерідко величав цю неабияку жінку «Королевою-без-Корони».

Ті, хто сидів у чорній раді, вважали себе вірними законній владі, але добре розуміли, що король Аегон II знеславить їх усіх як зрадників. Кожен з них вже отримав заклик з Король-Берега з’явитися до Червоного Дитинця і скласти присягу на вірність новому королю. Всі сили, що їх вони здатні були виставити разом, не могли рівнятися в полі з військом самих лише Вишестражів. А на додачу Аегонові «зелені» мали й інші переваги. Староград, Король-Берег та Ланіспорт — три найбільші та найбагатші міста у державі — знаходилися під рукою «зелених». Усі ознаки та клейноди законної влади вже належали Аегонові: він сидів на Залізному Троні, жив у Червоному Дитинці, носив на голові корону Завойовника, при боці — меча Завойовника, і був помазаний септоном святої Віри перед очима десятків тисяч людей. У його раді сидів великий маестер Орвил, а вінця на ясновельможну голову поклав Регіментар Королегвардії. Нарешті, статтю Аегон був чоловік, і в очах багатьох саме це робило його законним королем, а його зведену сестру — загарбницею престолу.

Проти усього згаданого Раеніра майже не мала чим похвалитися. Дехто зі старого панства ще пам’ятав клятви, принесені тоді, коли Раеніру оголосили принцесою Дракон-Каменя і спадкоємицею батька. Бували часи, коли її любили однаково і чесні, й підлі, гаряче вітали на вулицях та кликали «Втіхою всіх королівств». За минулої пори прихильності юної принцеси шукало багато молодих вельмож і хоробрих лицарів… та скільки з тих колишніх залицяльників ладні були стати до бою за жінку в заміжжі, підстаркувату тілом, виснажену народженням шести дітей — про те ніхто не відав. Її зведений брат загарбав собі батькову скарбницю, але принцеса мала на свої потреби чималі статки дому Веларіон, а кораблі Морського Змія створили їй перевагу на морі. Чоловік її, принц Даемон, загартований битвами на Порогах, знався на військовій справі краще, ніж усі їхні вороги, разом узяті. І останнє — але найважливіше — Раеніра мала драконів.

— Аегон теж має драконів, — зауважив князь Стаунтон.

— Але наші численніші, — заперечила принцеса Раеніс, «Королева-без-Корони», що літала драконами довше за усіх живих людей. — До того ж більші та міцніші — за винятком хіба що Вхагар. Адже тут, на Дракон-Камені, драконам ведеться найкраще.

Принцеса вчинила раді докладний звіт. Король Аегон мав Сонцежара — чудового, хоча і молодого дракона. Аемонд Кривий володів Вхагар; годі й казати, яку небезпеку становила велетенська потвора, котрою літала колись сама королева Візенья. Королеві Гелаені дісталася Вогнемрія — дракониця, що за минулих часів якось понесла Раену, сестру Старого Короля, аж за хмари. Драконицю принца Даерона звали Тессаріона; вона мала темні кобальтово-сині крила, а пазурі, гребінь та луску на череві — яскраву, як бита мідь.

— Отже, наші вороги мають чотири дракони, дорослі до бою, — підсумувала Раеніс.

Близнюки королеви Гелаени теж мали власних драконів, але ті щойно налупилися. Молодший син узурпатора, Маелор, володів лише яйцем.

Проти них у володінні принцеси Раеніри знаходилася Сиракс, а в принца Даемона — Караксес. Обоє були велетенські страхолюдні чудовиська, а надто Караксес — вже знайомий з кров’ю та вогнем після війн на Порогах. Усі троє синів Раеніри від Лаенора Веларіона літали на драконах; Вермакс, Арракс і Тираксес перебували у доброму здоров’ї та з кожним роком додавали зросту і ваги. Аегон Молодший, більший з двох синів Раеніри від принца Даемона, владарював над молодим драконом Штормохмарою, хоча і не сів ще доти на нього верхи; менший його брат Візерис ніколи не розлучався з драконячим яйцем. Дракониця принцеси Раеніс, Мелеїс Червона Королева, вже трохи розледащіла, та все ж лишалася жорстоким і грізним бійцем, якщо її розлютити. Близнючки принца Даемона від Лаени Веларіон теж могли ще стати драконоїзницями. Дракониця Баели, струнка блідо-зелена Місячна Танцюристка, скоро мала вже вирости достатньо, щоб нести дівчину на спині. На жаль, яйце її сестри Раени нещодавно вилупило жалюгідного покруча, який помер за кілька годин. Але Сиракс по тому відклала ще одну кладку яєць, одне з яких подарували Раені. Казали, що дівчинка спить з ним щоночі й молиться про дракона не гіршого, ніж в її сестри.

Попередня
-= 6 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!