Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
— Ну, то в чому ж річ? — пожвавішав Вікмиксор. — Давайте зараз сядемо втрьох і створимо гімн! У мене є навіть ідея. Мотив візьмемо студентської пісні «Гаудеамус». Буде дуже добре.
— Давайте, — не дуже охоче погодилися майбутні творці гімну.
Вікмиксор, цілком захоплений новою ідеєю, сів і пояснив розмір, двічі проспівавши «Гаудеамус».
Янкель дістав аркуш і почав творити.
Забувши про гідність і неприступність зава, Вікмиксор разом з хлопцями старанно добирав рядки й рими.
Вже два рази у двері зазирав черговий вихователь, здивувався, побачивши незвичайну картину, і не насмілився тривожити вихованців і вести їх спати, бо обидва вони були з Вікмиксором.
Нарешті години через півтори, після посиленого обдумування і довгих творчих суперечок, гімн був готовий.
Трійця творців пішла в Білий зал, де Вікмиксор, сівши до рояля, узяв перші акорди.
Обидва шкідці, поклавши аркуш на пюпітр, приготувалися співати.
Нарешті гримнув акомпанемент і два голоси вихованців, змішавшись із низьким басом завшколою, одностайно виконали новий гімн республіки Шкід:
Ми із різних шкіл прийшли Разом тут учитись. Браття, дружно як один Будемо ж трудитись. Геть минулеє життя, Уперед без вороття – До життя но-о-о-вого! До життя но-о-о-вого!
Час для співу був не зовсім підхожий. Нагорі, в спальнях, уже засинали хлопці, а тут, унизу, в напівмороці величезного залу, три горлянки немилосердно рвали голосові зв'язки, ніби намагаючись перекричати одна одну.
Школа Достоєвського – Кращої не знаєм. Навчи нас, як треба жить Для рідного краю.
Ревів бас Вікмиксора, зливаючись з могутніми акордами беккерівського рояля, а два тоненькі і слабкі голоски, фальшивлячи, підхоплювали:
Хоч нелегко буде йти – Ми досягнемо мети; Хочем ви-и-й-ти в лю-у-ди. Хочем ви-и-й-тн в лю-у-ди.
Коли спів закінчився, Вікмиксор підвівся й, віддихавшись, сказав:
— Молодці! Завтра ж треба буде проспівати наш гімн усією школою.
Янкель і Японець, горді з похвали, високо піднявши голови, пройшли повз вихователя і попрямували в спальню.
На другий день уся Шкіда зубрила новий гімн республіки Шкід, а імена нових шкідських Руже де Лілів[2] — Янкеля і Японця — не сходили з уст збуджених і захоплених вихованців.
Гімн одразу підніс новачка на недосяжну висоту, і обидва автори стали героями дня.
Увечері в їдальні вся школа під керівництвом Вікмиксора вже організовано співала свій гімн.
ХАЛДЕЇ
Людина в котелку. — Зникнення в лазні. — Опера і оперета. — Війна де переможного кінця. — Дещо про Песиміста з Сірником. — Безумство хоробрих.
Халдей — це по-шкідськи вихователь.
Багато їх побачила Шкіда. Добрих і поганих, злих і лагідних, розумних і дурних і, нарешті, просто недосвідчених, які приходили в дитбудинок для того, щоб одержати пайок і трудову книжку. Голод ставив на пост педагога і вихователя людей, які раніше не мали й уявлення про цю роботу, а робота серед дефективних підлітків — річ важка. Щоб бути добрим вихователем, треба було, крім педагогічного таланту, мати ще залізні нерви, витримку й величезну силу волі.
Тільки щиро віддані своїй справі працівники могли в дев'ятнадцятому році зберегти ці якості, і тільки такі люди працювали в Шкіді, а решта, пайкоїди або слабовільні, приходили, роздивлялися день-два й тікали геть, відчуваючи своє безсилля перед табуном задирливих і зухвалих вихованців.
Багато їх бачила Шкіда.
♦
Одного разу в погано пофарбовані двері Шкіди ввійшов чоловік у котелку. Він був маленький, щуплявий. Пташине личко його заросло бурою борідкою. В усій постаті прибульця було щось приголомшене, несміливе. Він здригався від найменшого шарудіння, і тоді маленькі водянисті очі на пташиному личку злякано розширялись, а повіки мимоволі опускались і закривали їх, ніби чекали удару. Одягнений цей чоловік був дуже бідно. Брудно-темне драпове пальто, що давно вже просилось на спочинок, мішком сиділо на худеньких плечах, невипрасувані бавовняні штани звисали з-під пальта, прикриваючи поруділі солдатські чоботи. Це був новий вихователь, якого вже зарахували у штат, і тепер він прийшов подивитись і познайомитися з дітьми, серед яких мав працювати. Тиняючись безмовною тінню по кімнатах, маленький чоловік зайшов до спальні.
