Дитбудинок переїжджає на дачу, в колонію, де
«нагляд і робота над Корольовим, природно, утруднювались і ускладнювались у зв'язку з місцевими умовами. Порочні нахили цього хлопця виявилися надзвичайно гостро: близькість села, процвітання там товарообміну, важкість щохвилинного обліку наявності вихованців створювали сприятливий для того грунт. Тут Корольов, всупереч висловленій йому особисто забороні, став постійно тікати в село і повертатися в школу тільки пізно вночі; в селі він почав обмінювати на продукти казенні речі, що були у нього на руках, або ті, що вкрав у товаришів, особливо рушники: жертвами його спекуляції стали навіть няні, до яких він зумів підстроїтися, начебто бажаючи прислужитися їм: у одної він узяв гроші на оселедці і приніс їй за це склянку молока, запевняючи, що оселедці були червиві; від другої взяв гроші на тютюн та цигарки і нічого їй за них не приніс, обіцяючи винагородити її в майбутньому, — виявилося, що цигарки викурив сам…»
За такі діяння Корольова з колонії відіслали до матері в Пітер.
«Але він, користуючись слабкістю матері і підробивши відпускний квиток, повертається з якоюсь невідомо де добутою ним балалайкою і клунком ганчір'я назад, на місце розташування колонії; обминувши інтернат, пробирається в село, вимінює речі, що привіз із собою, і тоді повертається в Петроград…»
Вихователь, що писав характеристику, не знав, де тинявся вигнаний за крадіжки Мишко Корольов… Не знав, де Мишко добув балалайку й «клунок ганчір'я»… Корольов ціле літо «гопничав», їздив по залізниці з солдатськими ешелонами, що вирушали на фронт. Там він і свиснув балалайку.
Це характеристика не Сергіївського інтернату. Це характеристика звичайного дитячого будинку. Закінчувалась вона проханням перевести Корольова в «одну з шкіл для важких у виховному відношенні дітей у віці від дванадцяти до шістнадцяти років».
Прохання задовольнили.
Корольова переслали в «сиву» Сергіївську, мов неживий предмет, по «супровідному талону» № 234.
«При цьому припроваджується Михайло Корольов, чотирнадцяти років».
І той, хто привіз його на місце, одержав квитанцію «в тому, що Корольова Михайла, 14 років, прийнято».
Сергіївська дала не менш блискучу характеристику:
«Хлопець безумовно здібний, але лінивий і іноді просто сонний, здатний дрімати під час уроків. Дисципліні підкоряється не завжди, дуже впертий, іноді задирливо зухвалий і грубий. У школі пробув рік і за цей час кілька разів попадався на великих і дрібних крадіжках, зломі замків і в самовільних відлучках із школи. У класі неуважний, під час уроків займається сторонніми книгами, часто базікає і цим заважає заняттям інших. До товаришів ставиться добре й має у них авторитет. Із старшими розв'язно-уважний або похмуро-замкнутий, вважає себе дуже самостійним. Курить, не раз було помічено, що грає в карти. До матері ставиться уважно».
Останній атестат Корольову дав «Дитячий обслідувальний інститут психоневрологічної академії». У відзиві, підписаному професором психіатрії Грибоєдовим, сказано:
«Корольов Михайло хворіє на гостру неврастенію на грунті, очевидно, розумової перевтоми. Влітку хворіє на безсоння, зовсім не спить по дві ночі підряд. Корольов потребує відпочинку, водо-, світло- й повітролікування, яке може бути проведено у Виховавчо-клінічному інституті для нервових хворих».
Але «водо-, світло-, повітролікування» Корольов не пройшов. Сергіївська розсипалась, і він попав у Шкіду.
У Шкіді дві перші характеристики не підтвердилися. Корольов не крав, поводився пристойно й бешкетував помірно. Непомітно було в ньому і слідів «розумової перевтоми».
Тільки в одному відзив професора Грибоєдова був правильний. Мишко Корольов хворів на неврастенію та безсоння.
У ці безсонні ночі він шаленів, був сам не свій. Лаяв останніми словами вихователів, теревенив усяку всячину, плакав… А виспавшись, «опохмелившись», каявся і знову ставав «нормально-дефективним».
Такий Корольов Михайло.
Третій тип — Старолипський.
Він — низенький на зріст. Обличчя в нього зовсім дитяче, а манера одягатись і постать роблять його схожим на старорежимного гімназистика. У Володьки Старолинського батька не було, були тільки мати і вітчим, биндюжник. Старолипський теж неврастенік. Хворіє на клептоманію; коли находять припадки, краде що попало; крім того, він невиправний картяр…
На Сергіївську Старолипський попав, як і його товариші, за крадіжку і до Шкіди прийшов, маючи погану репутацію.