Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Робін Гуд

— А мені це зовсім байдуже, — відповів хоробрий Артур. — В мого дубця цілком достатня довжина, в чому ти дуже скоро переконаєшся. Вісім з половиною футів, за один раз збиває з ніг бичка, — чинбар змахнув кийком над головою, — сподіваюся, що те ж саме чекає й тебе.

По цьому вони поплювали на долоні, міцно взялись за кийки і стали повільно кружляти один навколо одного, шукаючи вразливого місця.

Та сталося так, що Маленькому Джону цього дня дуже пощастило. По дорозі до села він зустрів торговця, в якого завжди купував одяг, і коротко сказав, що йому треба. Торговець охоче пообіцяв привезти все потрібне в ліс на початку наступного місяця. Виконавши доручення, Маленький Джон з насолодою повернувся під прохолодний захисток лісу й швидко подався тією стежкою, по якій щойно проходив Робін Гуд.

Раптом до його вушей долинули сердиті голоси. Один з них, безперечно, належав його ватажкові.

— Слово честі, — буркнув під ніс Маленький Джон, — це Робін зчепився з кимось із королівських людей! Треба поглянути, як вони лоскотатимуть один одному ребра.

І він теж, ховаючись за деревами, обережно підкрався до галявки, на якій Робін і чинбар Артур кружляли з палицями в руках, сердито поїдаючи один одного очима, мов два розлючених пси.

— Ха! Цікава картинка! — знову пробурмотів Джон, який любив паличні двобої понад усе на світі і був лісовим чемпіоном з цього виду спорту. Він тихенько заліз під густий кущ, як тоді, коли Робін нахвалявся провчити Вілла Пурпурового, і, нишком посміюючись та ляскаючи себе по стегнах, приготувався дивитися захоплююче видовище.

А подивитися і справді було на що. Джон то душився од сміху, то затамовував подих, стежачи, як двоє сильних звитяжців вимахують кийками, — довшими за зріст людини і завтовшки як їхні руки. Вони то зближались, то відступали один перед одним, але ніхто не зважувався завдати першого удару.

Нарешті Робін не витримав і зробив блискавичний випад. Гуп! Його дрючок з такою силою опустився на голову супротивника, що в того з-під капелюха заюшила кров. Проте чинбар, здавалось, навіть не відчув цього і тут же — бах! — відповів Робінові ще дошкульнішим ударом. Бійка почалася Удари сипалися градом, хоч мало з них досягало мети, бо ще в повітрі вони зустрічали контрудари. Довкола немов розлягався гучний барабанний бій, а дубова кора сипалась густіше, ніж у самій чинбарні Артура.

Так вони тупцювались і тупцювались, вдавлюючи п'яти глибоко в грунт, щоб не ослизнутись, і землю під ними неначе зорала пара роботящих волів. Не менше години їх палиці мелькали в руках, мов ціпи над снопами, і що далі, то дужче обидва звитяжці дивувалися вправності один одного.

А Маленький Джон під захистом куща ледве стримувався, щоб не закричати з щирого захоплення.

Нарешті Робін спромігся почастувати свого супротивника таким ударом по голові, який напевне б звалив бугая. Проте капелюх Артура з потрійного шару сириці добре прислужився господареві: палиця ковзнула по ньому, і Артур відбувся лише хвилинним запамороченням. Щоправда, спершу він поточився назад, але все ж таки устояв на ногах. Робін затримав палицю, занесену для нового удару, та зробив це на своє нещастя, бо чинбар блискавично прийшов до тями й так торохнув його по ребрах, що він тільки блиснув п'ятами й покотився по траві.

— Зупинись! Зупинись! — зібравши рештки сил, закричав Робін. — Зупинись, і я дозволю тобі вільно розгулювати в лісі!

— Цим я завдячуватиму своєму дубцеві, а не тобі, — спокійно мовив Артур.

— Гаразд, гаразд, нехай буде й так. Але прошу, скажи, як тебе звати і хто ти такий. Я люблю знайомитися з хлопцями, які можуть завдавати таких нищівних ударів.

— Я чинбар, — відповів Артур Бленд, — і вже багато років працюю в Ноттінгемі. Якщо коли-небудь завітаєш до мене з шкурами, обіцяю вичинити тобі товар дурно, без ніякої плати.

— Не говори про це, — скривившись, мовив Робін. — Сьогодні ти добряче вичинив мою власну шкуру. Але в цьому лісі є й інші, і я 6 дуже хотів, щоб ти спробував зробити те ж саме з ними. Слово честі, ти не пошкодуєш, якщо кинеш своє ремесло і підеш зо мною. Це кажу тобі я, Робін Гуд!

— О, з великою радістю! — вигукнув Артур, гаряче стискаючи Робінові руку. — Тільки от біда — я зовсім забув, чого прийшов у Шервудський ліс! Мене послала сюди одна особа з шерифового дому, щоб зловити тебе!

— З цим же приходив сюди один мідник, а зараз він у нашій ватазі, — усміхнувшись, промовив Робін.

— Оце справді новий спосіб поповнювати ватагу! — вигукнув чинбар і голосно зареготав. — А не скажеш мені, Робіне Гуде, де зараз Маленький Джон? Я дуже хотів би його бачити. Адже він мені родич по матері.

Попередня
-= 56 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 42.

Останній коментар

Аліна 20.02.2021

Цікаво. Мені сподобалось.


Іра 27.09.2020

Дуже гарно . Дякую за переклад


Іра 27.09.2020

Я дуже дякую тому що ніде не могла
знайти про Робіна на українській а тут
така можливість


Додати коментар