Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Робін Гуд

мить не зводити з нього пильного ока, бо в домі Артура завжди було вдосталь м'яса, схожого на оленину більше, ніж дозволяв королівський закон. Що ж до розбійників, то славний чинбар не мав на них ніякого гніву. Навпаки, в душі він навіть заздрив їхньому привільному життю.

Та хоч Артур, йдучи до лісу, і не боявся зустрічі з молодцями Робіна, проте шерифівна все ж таки помилилася, обравши його своїм посланцем. А чому, ви зараз побачите самі.

Поклавши в торбу шмат хліба та пляшку вина, перекинувши через одне плече добрий лук, а через друге сагайдак з стрілами, Артур швидкою ходою віддалявся од міста. В руках у нього була товста й довга палиця, а на голові капелюх, пошитий із сириці, складеної втроє. Цей головний убір був такий міцний та твердий, що від нього відскакували мечі.

Артур марно не гаяв часу і, як тільки вступив з осяяної сонцем розпеченої дороги під прохолодну тінь лісу, одразу почав обережно скрадатися, вишукуючи дичину.

Трапилось так, що цього ж самого ранку Робін Гуд послав Маленького Джона в сусіднє село купити кілька пар зеленого одягу для нових членів своєї ватаги. Зима була не за горами, і на цю справу виділили чималу частку грошей, привезених з королівського турніру. З таким же дорученням, якщо пам'ятаєте, трохи раніше ходив у Бернесдейль Вілл Пурпуровий, але, нічого не купивши, ледве сам виніс ноги. Тепер випало йти Маленькому Джону. Заради компанії Робін провів його до «Семи оленів», тієї самої корчми, у якій він зовсім недавно так дотепно покепкував з мідника Мідла.

В корчмі друзі випили на щастя по кухлю свіжого прохолодного пива, і Маленький Джон подався в дорогу.

Почекавши трохи, поки Джон зникне за поворотом, Робін неквапливо закрокував узліссям і раптом уздрів Артура Бленда. Чинбар терпляче підкрадався до оленя, який самотньо пасся на галявці.

«Клянусь раєм і пеклом, — мовив Робін у думці, — переді мною — найзапекліший браконьєр! І він ганяється за м'ясом, яке належить тільки нам та королю!»

А слід сказати, що Робін і його друзі, довгий час полюючи в королівських заповідниках, стали вважати себе законними співвласниками всієї дичини, яка водилася в довколишніх лісах.

«Ні, ні, — додав Робін, — треба поглянути, чим усе це скінчиться. Не буде дива, якщо під отією шапкою з коров'ячої шкури ховається довершений негідник».

І він почав перебігати від дерева до дерева, підкрадаючись до Артура з такою ж обережністю, з якою Артур підкрадався до оленя.

Так тривало доти, аж поки чинбар майже впритул наблизився до оленя й намірився розтягнути лук, щоб пустити своїй жертві під лопатку смертоносну стрілу. Але саме в цю мить Робін ненароком наступив на суху гіллячку, яка гучно хруснула під його ногою і примусила Артура різко обернутися.

Побачивши, що його викрито, Робін сміливо виступив з-за дерева й упевненою ходою пішов до незнайомця.

— Стій! — закричав він. — Опусти зброю! Що ти за один, коли наважуєшся з таким нахабством вештатися тут? Скажу одверто — дуже ти скидаєшся на злодія, який прийшов красти королівського оленя.

— Не твоє діло, на кого я скидаюсь! — відповів Артур Бленд. — А хто такий ти, що наважуєшся так зі мною розмовляти?

— Про це ти зараз дізнаєшся! — мовив Робін. — Я сторож цього лісу! І королю відомо, що я охороняю тут його оленів. Отже, я мушу тебе затримати.

— А скажи, друже, у тебе є помічники? — спокійно запитав Артур. — Бо не народився ще той, хто міг би затримати мене сам один.

— Помічників у мене більше аніж досить, — відказав Робін. — Ось добрячий тисовий лук, а ось, при боці, гострий крицевий меч. Але для тебе, голубе, вистачить і дубового дрюка. Дай мені кілька хвилин, і я з задоволенням виб'ю з твоєї макітри усе нахабство.

— Обережніше, друже! Гучними словами не вб'єш навіть миші, не кажучи вже про оленя, який встиг забігти казна-куди, поки ти тут репетував. Обирай собі зброю. Твій меч не страшніший для мене за соломинку, так само як і твій лук та стріли, бо ти скопитишся від першого мого удару.

— Люди добрі, — гнівно вигукнув Робін, — чи бачили ви такого нахабу?! Ну гаразд, я ж тебе зараз навчу пристойності!

Він гарячково скинув пояс з мечем, пожбурив просто на землю свій лук і одним ривком видер з корінням молоде деревце, яке першим потрапило під руку. Мисливський ніж швидко докінчив справу, чисто обчухравши гілля.

— Давай починай, хлопче! — мовив Артур Бленд, коли Робін приготував собі зброю. — І нехай мене забере чума, коли я не вичиню твою шкуру краще, ніж шкуру теляти на чоботи!

— Зажди, — відгукнувся Робін, — здається, мій дубець довший за твій. Давай їх зрівняємо, перш ніж ти спробуєш вичинити мою шкуру.

Попередня
-= 55 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 42.

Останній коментар

Аліна 20.02.2021

Цікаво. Мені сподобалось.


Іра 27.09.2020

Дуже гарно . Дякую за переклад


Іра 27.09.2020

Я дуже дякую тому що ніде не могла
знайти про Робіна на українській а тут
така можливість


Додати коментар