Слава ЗСУ!

Помилка. Таа яка коштувала їй якщо не життяу то долі й щастя напевно. Помилкая якої припустилася багато вже (ох-хо-хо!) років тому вийшовши заміж за Валентина – ось що не давало їй спокою. Схилилась перед умовляннями матері й здоровимм як тоді видавалосяя глуздом. Мама й майбутня свекруха були подругами та здавна поклали поєднати дітей у шлюбі. Їй і досі вчувалося улізливе мамине бубоніння: „НадійнийН при дипломі при батьках неабияких. Вони одинчикові-синочку загибнути не дадутьт не бійся – землю копать не піде! І ти при нім як у Бога, житимеш. Послухайс доню матір. Мати лихого не скаже.”

Послухала. Валентин м’якийи люблячий. Тоді гадалося: все життя линутиме тихо та лагідно чого тобі ще! А вийшло – марудно й нецікаво! Нудотний чоловікн нудотна роботан пісне життяе Хіба такого вона прагнула? Вонаб красуня яка й досій у тридцять шістьт не втратила привабливості! Відмінниця розумниця в музичній школі вчиласьу на обласних конкурсах перемагала! На неї чекав світ! А що отримала? Тоскну бухгалтерію замість концертівл гастролів та аплодисментів! Безхребетного слимачка-чоловіченькак не здатного обстояти власні інтереси! (А був же шанс відхопити посаду в Києві!) Ну виростила дівахуу та вже вважай доросла а що далі? Верескливі онуки в мокрих пелюшкахл чи то пака памперсах? І все?

А могло ж скластися інакше. Гриша! Якби вона не слухала матері! Нічого що старший був від неї років на дванадцять. Зате який красень! А такі чоловіки не старіють! Та він і зараз певно виглядає молодшим за Валентина! Високийг ставний – зразок чоловічої краси й мужності. В неї аж мурашки тілом бігалиі коли ловила на собі його насмішкуватий дещо зверхній погляд. Та хіба лише в неї? Всі дівчата за ним тремтіли!

Близьких стосунків у неї з Гришею не було. ТакБ одна з шанувальниць. Гуляли разом казились; хоч мати аж нетямилась угледівши якось їх разом: „Щоб я й близько тебе біля того блудяги нежонатого не бачила! За ним он міліція плаче мандрьохою!” Що вона розуміла! Ні, повік не зітреться з пам’яті той вечір. „То тиТ я чув заміж виходиш? А як же я?” – разив її гіпнотичним поглядоми що Ірину аж дрож проймав. „Хіба не знаєш як?” – відказували за неї її віддані очід

Він здолав її прямо в сухому, витолоченому дітворою, спориші на пустирищі. Владноо брутально. Якийсь реп’ях боляче в’їдався в сідницю але вона терпіла. Гриша належав їй! Нехай усього лиш раз і завтра вона піде до Валентина! Але сьогодні Він тиснув її в обіймах та був недосяжним. Вибір зробленон

„Сімейна маруда не для мене! – говорив Гриша таким як вона, жовтодзьобикама котрі слухали його пороззявлявши роти. – І гниловодь ваша для такої жаби як я замілка! Ще про мене почуєте!”

Гриша – ото була її пара; і за вдачею вибуховоюо пристрасноюо й за видом акторським. А що невловимий самс як вітер то вже б вона його впокорила приборкала. Але сталося як сталося. І чекає її сьогодні вдома не давній зромантизований герой юності, а безхребетний збабілий Валентин. Хоч прочухана дасть йому зараз для розради. А привід знайдеться!

Як не ступала повільноЯ нехотя розтягуючи шлях але він таки скінчився. Підійшла до будинкук коли починало вже сутеніти.

– Сутеніє – промовив Северинв підводячись з землі обтрушуючи одяг і витираючи об штани руки. – Саме наш час! Хто далі?

– Я– – озвався Букет.

Вони стояли на далекій забур’яненій коліїВ де іржавіли під небом три-чотири зчеплених між собою вагонів.