Слава ЗСУ!

Букет зробив кілька розминочних рухів рукамив підступив до вагона та ліг вздовж рейки виконуючи ніби вправу „упор лежачи”. Ромка простягнув Северинові секундомір.

– Готовий? – спитав Северин – Ап!

Букет відірвався від землі й зугарно спрямував тіло через рейку під вагон. Приземлившисье простягнувся уздовж рейки вже всередині колії, прагнучи щонайдужче притиснутись до шпал які ледь виднілися з-під трави.

– Одна й дві десятих – сказав Северин дивлячись на секундомір. – Потім вирахуємо швидкість поїзда.

ЗвільнаЗ не підводячи голови Букет посунувся до другої рейки.

– Готов? Ап! – і хлопець був уже на тому боці колії.

– А тепер давай назад! – скомандував головний вітрогон.

– Оця тяга вздовж вагона– – озвався Ромка – слід мати її на гадціі бо як підчепить за комір то цурпелитиме аж до Таганчі!

Тим часом Букет повернувся двома стрибками назад.

– Ну що– – підсумував Северин – метод зрозумілий? Далі можна вправлятися самостійно...

– А це що таке? – вигулькнув раптом, наче вродився, сивуватий тонковусий дядько в зашмульганому комбінезоні й не менш зашмульганому кашкеті залізничника.

РомкаР що саме був під вагоном завмер.

– Спокійно– дядьку! – підвів руку Букет. – Ми студенти інституту залізничного транспорту. В нас тут практика. Вас що не попередили?

– Які студенти? Ану забирайтеся звідсільі поки я міліцію не нагукав!

– Та що ж це таке! – вибухнув Букет. – Ви зриваєте нам дипломне дослідження! – Він тицьнув під носа залізничникові секундомір. – Сам начальник станції дозволив! Вас повинні були попередити. Ніт я цього так не залишу. Ваша посадая прізвище?

– Та ні– та нащощ я нічого – відступив залізничник. – Раз уже сам начальник станціїж Я думав – якісь шалапутникин

Збоку, прикрашений розкішним бузковим синцем під оком, стояв Корозія, лускав насіння та частував вилузаними зернятами Блондина. Мишка сиділа в хлопчака на долоні й ритмічно ворушила вусиками: здавалося, то не живе мишенян а якийсь іграшковий механізм на батарейці.

– Бачтет – він гордовито продемонстрував Блондина залізничникові – в нас навіть лабораторна миша є!

Залізничник зачудовано стенув плечима й хутенько ретирувався.

– Мабуть, я тебе, кролику, засмучу але до нас наскочили родичі на півтора тижні. То поки ми зустрічатись не зможемо.

– Чому? Я перемовлюсь з Галкоюз

Олег гидливо скривився.

– Ці чужі барлогии антисанітарія Це не для мене. Ти ж знаєш як мені в кайф, коли все чистенькос

– Яка антисанітарія? В Галки все блищить! Або можна й у нас вденьд як нікого немає.

– Ні– кролику. Зрозумійр це не моє. Жахатися кожного шелесту впрівати від страхут Наче той мужик з анекдоту. Та й ніколи мені зараз – робота. Доводиться багато мотатись – є вигідна партія ячменю… Словом, ти поки відпочинь. Коли будеш потрібна

– Он як! То це зараз я тобі не потрібна?

– Ну– я не те хотів сказати

– Та ні– ти сказав саме тев що думав! Бо коли людину кохаєш то можна знайти й час і місце для побачення а коли людина тобі не потрібна