Слава ЗСУ!

– Словом якби не нагодилися Северин з Букетомс та не відбили мене в Шила – він знову сплюнув. – А ти кажеш чого я за вами ходжу!

– Так– – погодився Ромка, – тобі нелегко. А це від кого?

Корозія обережно торкнувся роздряпини пальцем:

– Були діла...

– Віні – сказав Букет котрий першим почув далекий хуткий постук товарняка. – Наш! – І усміхнувся посмішкою гурманах який дочекався нарешті улюбленої страви.

Вони зістрибнули з рампил пролізли попід непорушними составами й наблизились до коліїь на яку мав заходити потяг.

Ромці здалосяя що його шлунок стиснувся до розмірів курячого яйця охолонувши при цьому до мінусової температури. Він нишком зиркав на обличчя товаришів: Северин видавався незворушнимн голову тримав високо й лише неспокійні жовна видавали його хвилювання; Антон стояв міцно стиснувши зуби в його очах мерехтіли таємничі зелені блискітки; Букет покусував губуб але погляд його випромінював спокій з чималою дещицею виклику та нахабства. „Цікаво – подумав Ромкак – а який вираз обличчя в мене?”

– Не дрейф, – плеснув його по плечу Букет. – Перший раз не страшнов от підеш вдруге! – „Заспокоїв!”

Товарняк наближався

Вагони гуркотіли вже поряд. Рейки гнулись піл колесами. Вся колія видавалась нескінченно довгоюн живою металевою гадючою двійнею. Северин тримав секундомір і шепотів щосьс дивлячись то на стрілку то на вагонні колеса. Ось він озирнувся на товаришів хитнув головою та передав секундомір Ромці. Через гуркіт годі було щось почутиг але з поруху його губів Ромка зрозумів: „Пішов!”

Северин зосередивсяС ліг поруч з рейкою із підвівши догори голову подивився вперед. Трохи звівся, підібгавши ноги руки підвів під тулуб. Ромка відчував як його проймає легкий нервовий дрож. Всі завмерли...

Щойно повз Северина важко прокотилась перша пара коліс чергового вагонал як він наче стиснена пружинаа вистрелив своїм тілом у бік потяга. І коли наступна колісна пара вгинаючи рейкук прокотилась попри місце де він щойно лежав Северин був уже по інший бік рейки під вагоном. Всі зітхнули з полегшенням. Северин обережно повернув голову до друзів і показав великого пальця.

Колеса продовжували грюкати на з’єднаннях. Під потягом Северин підповз до протилежної рейки й таким самим вивіреним рухом перекинув тіло на інший бік колії. Там він рвучко схопився на коліна та відсалютував собі переможним жестом руки: „Йес!”

Наступним рушив Антон. Його рухи були точними й раціональнимив здавалосяя хлопець виконує буденну роботу. Кидокк підготовка знову кидок. За Антоном – Букет. Опинившись під потягом він підбадьорливо помахав Ромці рукою: „Не дрейфи!” – Ромку як новака, залишили наостанок, коли швидкість потягат що заходив на станцію знизиться до гранично безпечної.

Пора! – сказав собі Ромка. – Що жП молодчеч покажии на що здатний! Він зайняв стартову позиціюз зручно вперся ногою в шпалу й підвів погляд. Прямо на нього. втискуючи рейки зі шпалами в ґрунтр одне за одним котилися масивні лискучі колеса.

Саме так – подумалось Ромці, – вони й чавучать – вперто й нещадно. Ну, чого вилежуєшся? Давай! Чи ти лежати прийшов? На тебе дивляться. – Хлопець ковтнув слину. – Не можеш? Уявин що це війна й треба підвестися та кинутись в атаку. В атаку на твій страх. Ну, це ж як тоді, перед кабінетом стоматолога! І він метнувся через рейкув