Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
– Ти ще скажи: у той час, коли космічні кораблі…
– Ну, кораблі – не кораблі…
– А я гадаю: наша справа робиться лише з бажанням, без примусу й сумніву.
– З бажанням багато чого можна робити.
– Давай дерева почнемо садовити.
– Чого дерева?
– Ну: посадити дерево, збудувати дім, виховати сина…
– Умгу, з цих трьох завдань перше – найлегше.
– Прикопаємо дерево, а наступного дня якийсь відморозок його зламає.
– Це точно. Тим більше, не вийде збудувати будинок.
– Навіть один на всіх!
– А виховати дитину? До речі, як в тебе з Іванкою?
– Ніяк. Після того випадку в барі вона мене уникає.
– Цікаво, де ж вона доп’яла лавандоси?
– Не знаю. Може вдома стирила, а може в пінгвінчика Олежка „заробила”!
– Слухай, а як ти з нею знюхався?
– Біля стоматкабінету зійшлися.
– Та ну! І що, отак зразу?..
– Виходить, що зразу. Аж поки не виплив на горизонті той...
– М-да... – Северин відклав пензля, зітхнув. – Знаєш, є одна дівчина, Ксюта, давно за нею назирці... Вона така... Я б для неї що завгодно...
– То в чім річ?
– Вона має хлопця, я правда не бачив, та казали...
– То відбий.
– Ти багатьох відбив?
Помовчали.
– Е, щось настрій у мене сьогодні... – знову зітхнув Северин. – Давно ніяких приколів не влаштовували, от і смуткую. А діло ми робимо правильне. От уяви, якби ми сиділи зараз в якій-небудь надсекретній лабораторії й мудрували над якимось найновішим видом найгуманнішої та найефективнішої зброї!
– І мали б дебелу зарплату, а з часом і достойну пенсію, забезпечену старість. Можливо, нас навіть номінували б на Нобелівську премію!
– Точно! Яка шкідлива, паскудна й нікому не потрібна робота!
– Або якби ми винайшли пластик.
– Пластик?
– Ну. Хіба не бачиш, що діється хоча б і навколо Макарівки? Скоро ми поховаємо себе під кучугурами пластикового сміття! Це ж настільки капосний винахід зробив якийсь вузькоплечий едісон в окулярах!
– А ми просто розмальовуємо „Веселого Роджера”!
– І від нас ніякої шкоди!
– А це вже саме по собі – користь! Якби все людство лишень те й робило, що лазило на труби…
– Або стрибало під товарняки!
– Або ходило поручнями мостів!
– Це було б чудово!
– Настала б нова ера!
– Ера чистоти!
– Чому чистоти?
– Бо ніхто б не загиджував довкілля порожньою пластиковою тарою!
– Точно! Отже, ми виконуємо потрібну й суспільно-важливу справу!
– Найважливішу в світі!..
