Слава ЗСУ!

– А ми студенти, – незворушно пояснив високий юнак, – з Академії управління. В нас стажування. Ну що ж, – роззирнувся довкола, – почнемо складати протокол. – Дівчина розкрила теку, дістала записник і ручку. – Пишіть: антисанітарія, занедбаність. За електроенергію вчасно платите?

– Та… гм… – затнувся чоловічок.

– Зрозуміло… А де ваш син, громадянине Поліщук?

– Та десь гасає, стерво. Хіба ж я, конкретно, знаю?

– Пишіть: вихованню сина належна увага не приділяється. Кажуть, ви й руку на нього піднімаєте?

– Та що ви! Та я… Це наклеп! Це, певно, Охрімиха, це вона, конкретно, холера! А як її коза на моєму городі пасеться, то це що?

– Знущання над неповнолітніми, – монотонно продовжував молодик, – стаття сто двадцять четверта нового карного кодексу. Правильно я назвав статтю? – звернувся він до інших членів комісії. Ті закивали головами. – І що нам з вами робити, громадянине Поліщук? Мусимо ж якось реагувати на сигнали громадськості…

Поліщук кліпав очима й хапав ротом повітря, наче висмикнутий зі ставу карась.

– А ви і спиртні напої вживаєте й лаєтесь нецензурно. Лаєтесь, лаєтесь, не заперечуйте! В нас усе зафіксовано. Ну що, шановні члени комісії, все ясно?

Члени комісії знову закивали головами.

– Поясніть громадянинові Поліщуку, – звернувся високий до русявого, – яке йому загрожує покарання. Це наш юрист, – відрекомендував.

– За п’янствування та нецензурщину в присутності малолітніх – штраф, – почав молодий юрист. – За тілесні ушкодження неповнолітньому – п’ятнадцять діб, а якщо при цьому підлітку завдано ще й моральної шкоди, – то тридцять. Електроенергію за несплату відключимо, а за самовільне підключення – штраф. За антисанітарію представник санстанції, – юрист вказав рукою на третього члена комісії, – складе окремого протокола…

– Гадаю, на перший раз досить, – зупинив юриста високий. – Чи як ви вважаєте, громадянине Поліщук?

– Я… я… що ви? Я виправлюсь. Обіцяю, конкретно! Давайте якось... ну, щоб по-людському. Я розумію – в вас робота, але ж… я більше не буду!

Високий юнак розвів руками:

– Всі так кажуть. А в нас план по протоколах і дипломна робота по адмінпорушеннях. Давайте так умовимось: ми протокола складаємо, але ходу йому поки що не даємо. А ви повикошуйте тут бур’яни, поприбирайте, прохлоруйте колодязь. І взагалі: ставайте на шлях виправлення. А головне, – він підвів догори палець, – щоб і нігтем хлопця не зачіпали! Ясно?

– Так, так! – радісно закивав головою Поліщук. – І пальцем не зачеплю, конкретно. Будьте певні!

– А ми тижнів за два навідаємось, побачимо, як ви тут. І якщо вже тоді…

– Що ви, що ви! Все зроблю. Обіцяю!

– Глядіть. Бо якщо знову надійде скарга…

Дівчина сховала записник і ручку до теки, й комісія рушила до воріт.

– І радійте, що легко відбулися, – сказав представник санстанції, який досі не зронив ні звуку. – В принципі!

– Наша комісія, – промовила наостанок дівчина з текою, – сувора, але справедлива!

Поліщук догідливо кивав головою…