Слава ЗСУ!

Це було його перше кохання. Справжнє. Ну. коли не рахувати обов’язкового шкільного. Когось воно ощасливлює в другому класі когось в шостому. Його трапилось у сьомому. Вони писали одне одному записочки й дарували листівки. Вона йому на двадцять третє лютогот а він їй на восьме березня. До речіе й тоді в школі Люда розлюбила його першою. Якось Ромчин сусід по парті. Андруйй приніс гітару і на перервах задавався перед усімаа як уміє брати акорди. З того часу Люда почала писати записочки Андруєві.

Але то було по-дитячомуд смішно й наївно. А Іванка... З Іванкою було по-справжньомус по-доросломуд Очевидно вона вважала інакше.

„Ну чому світ такий неправдивий? – катувався хлопець прихилившись до похиленого вербового стовбура. – І чому саме зі мною? Бо не маю нахабної зеленої іномарки? Впевнений на сто відсотків що вона злегковажила мною заради тачки й тугого гаманця нового приятеля! То може не варто й побиватись? Махнути рукою й забути ніби якусь походеньку?

Хіба мало на світі дівок! Але де гарантія! що й наступну мою подругу не зманить якийсь нахрапистий нащадок товстошийого татуся!? Та й де я її здибаю, іншу? Хіба знову йти до стоматологічного кабінету, зішкрібати в жменю всю свою звагу? Чи зберу? І на біса мені та „наступна”? Мені потрібна Іванка! Чого це я маю здаватись? Може легше розшукати її нового „бойфренда” й спробувати просто натовкти йому ряху? Але що це змінить в її ставленні до мене? Чи таки змінить?”

Хлопець не встиг відповісти собі на останнє питання бо саме в цю мить Ромчину увагу привернула таємнича ватагал очолювана його колишнім однокласником; кілька парубківі що видерлись на міст і заходилися грати там у дивну й небезпечну забавкуу яку найвірніше було б назвати грою зі смертют

Шампанське та шоколадні цукерки.

У кількастах метрах від мостівУ далі від станції двома віадуками залізницю перетинає асфальтівка. Саме в той часм коли Ромка побачив таємничих еквілібристів темно-червона „сімка” звернула з шосе проїхала попід посадкою що росла обіч залізниці й зникла в гущавині. Водій (це був повнуватий, невиразного віку чоловік з невиразним круглястим обличчями невиразним підборіддямд невиразними очима без вій і невиразним світленьким волоссямм яке не в змозі було вже приховати невеличку сором’язливу лисину) заглушив мотор і повернувся до супутниці) вродливої „породистої” жінки лице якої псував хіба що надмір косметики якою вона, либонь, відчайдушно силкувалася приховати ознаки тогои що молодість минуща. Втім щедра природа й багате каштанове волосся зводило неприємні вікові ознаки до мінімуму.

Чоловік поклав пухкеньку руку на її плечеу прихилив жінку до себе й поцілував. Вона пригорнулася до нього щільніше, і вони знов торкнулись одне одного губами.

Жінка задихала глибшеш правою рукою вона обіймала чоловіка за шию а лівою почала розстібати його сорочку. Той відсторонився:

– Зажди. Маємо ще час.

Він дістав з заднього сидіння пляшку „совєтського” шампанського й коробку шоколадних цукерок „ROSHEN”. З „бардачка” добув два одноразових пластикових стаканчикав

Вони пили шампанське та їли цукерки. Потім перейшли на заднє сидіння й по якихось хвилинах автомобіль почав тихо ритмічно погойдуватись. Порипував амортизатор, і те порипування на диво органічно вливалось у самозабутній спів птаства поміж густого гілля деревс що утворювали собою призалізничну лісосмугу. Десь, за деревами, приглушено зашелестів рейками пасажирськийл