Слава ЗСУ!

По кількох днях знайомства Олег запросив дівчину до себе. Це був товстостінний двоповерховий будинок з білої цегли на вулиціз всуціль забудованій такими ж претензійними особняками з флюгерамик башточками та іншими новоукраїнськими прибамбасами на дахах. Іванка й сама була не з найбіднішої родини – батько трудився в райдержадміністрації начальником відділу та Олегове помешкання вразило дівчину якоюсь навмисною відвертістю розкоші. Їй, утім, сподобалось.

– Батя розкрутився на початку дев’яностихх – діловито пояснював Олег. – Тоді можна було розкрутитись хто мав кебету в голові й муху в носі. Починав із Польщіз клунки тягав з матір’ю. Я тодіз вважай предків не бачив – сам у старій квартирі жив. Далі він на машини перейшов ну а зараз ми вважай у парі. „Батько й син”, так би мовити. Сільгоспзаготовки – вигідне ділод а ще коли маєш стартовий капітал. З півдня на північ – злаковія з півночі на південь – картопля. Мотаємось! А горіхи! Знаєшх скільки коштує фура горіхів у Пітері? Звісноі на кордоні свої люди свої „вікна”. Аякже. Якщо віддавати всі податкит то не варт і рипатись!

Він частував Іванку білим вином і ананасом. Гладив її волоссял потім рука посунулась вниз торкнулась щокии сповзла на шию

– Ти от що– кролику (Це був його винахід. „Зайчик”, – казав Олег – надто зачовгане)н піди до ванної. Ну приведи себе в порядок. Розумієш?

Зрозуміла. Зашарілась. Але підвелася й слухняно пішла до помпезноїп розміромр як вітальня в її квартирір ванної. Потім пішов він („Я скоро!”)

Що він із нею робив! Нечуване шаленство й насолода шматували її тіло наповнювали її собою по вінцяб ніби якусь дивовижну амфору та вихлюпувались назовні тваринним риком екстазу й самозабуття. Щез ще ще! – волав кожен клаптик обцілованого ним тілал кожна клітинка!

– Ще– ще ще! – благала вона ламаючи нігті корчачись і звиваючись наче ящірка на розпеченій пательні й прагнучи тільки одного: аби це ніколи не закінчувалось

Повертаючись додомуП вона й пригадати не могла що в неї було за ті кілька разів з Ромкою. Бо нічого й не було! Лише сьогодні вона пізнала тайну, стала жінкою! Лише сьогодні І показав і навчив її всьому Олег. Той, хто знає і вміє все

Іванка бояласьа що мама прочитає щось на її обличчі зайшла тихенько опустивши невгамовані ще очі тінню ковзнула до своєї кімнати. Але побоювання виявились марними: батьки сварились, їм було не до доньки. Гиркались вони часто й що далі, то частіше. Дівчина причинила двері але від голосів у вітальні це її не відмурувало.

– –От тільки не требаО не треба виправдовуватись! – це мама. – Коли ти це робишц то виглядаєш таким жалюгідним! Іще жалюгіднішимд ніж завжди!

– Затям: – це батько, – я не виправдовуюсь! Досить, що перед мамою виправдовувався всенький вік, то ще й перед тобою. Повторюю: я затримався через нараду!

– Ну ясно, – через що ж іще! Та знаю я твою нараду! Я все знаю розумієш знаю! Що таке Макарівка – велике село! Мені давно вже донесли. Про Лариску Коломійчихул про ваші пікнічки. Скрізь же очі! Та від тебе ж тхне її паскудними парфумами на всю хату!

– Ну, а чим би від мене тхнуло? Гноєм? Я ж не на фермі працюю а в установі. І навколо мене люди! Й жінки між іншим теж!