знайди книгу для душі...
- Ви знаєте, колего, в мене вже був один подібний випадок. Пацієнтка з двома серцями. Пам’ятаєш, Ядзю, на Центаврі?
Ядзя знову кивнула і посміхнулася.
- Але те, що зробили ви, це, без сумніву, вищий пілотаж. Скажіть, колего, де ви вчилися?
Розмова починала заходити на гливке. Ні, безперечно, я знав, де навчався лікар першої категорії Мамай, але добрий фахівець та ще й за пляшкою розколов би мою легенду, наче горіх-ліщину. А крім того, маневри зараз не входили до моїх планів. Я прокашлявся:
- Професоре, я, власне, не в цій справі.
- Невже? - здивувався він. - А в якій?
- Мене цікавлять фінансові проблеми, - з цими словами я видобув із нагрудної кишені купюру в один злотий. Фокус був у тому, що ці купюри вийшли з ужитку доволі давно, але зрідка траплялися. Отже, використання їх як пароля, з одного боку, дозволяло уникнути випадкових збігів, а з іншого - нічим не загрожувало безпеці агента.
Побачивши злотий, професор Гладкий раптом посерйознішав, його пухнасті брови з’їхалися докупи, а рука поставила келих з коньяком.
- Ядзю, залиш нас, будь ласка.
Та без жодного слова вийшла з кімнати. Господи, невже бувають такі жінки? Тоді, може, й одружуватися варто.
Пересвідчившись, що за дружиною зачинилися двері, професор підскочив з фотелю і став порпатися в старовинному серванті, що прикрашав вітальню. Не найкраще місце для зберігання паролів, між нами кажучи. Але за мить він видобув звідти купюру в п’ять злотих і поклав поруч із моєю.
Номінал папірця не важив нічого. Тільки номер. Сума кожної цифри його п’ятірки з відповідною цифрою моєї одинички давали в підсумку десять, тобто нуль. Оце і був знак, що я маю найвищі повноваження, і треба виконувати будь-яке моє розпорядження. Якби була одиничка - значить, повноваження обмежені разовим дорученням, двійка - тільки передача техніки. Ну, і так далі. Дуже зручно.
Отже, у мене був нуль, і очі професора полізли на лоба. Нуля він ніколи не бачив, як і більшість наших агентів.
Коли очі пана Гладкого повернулися на місце, він акуратно склав свою купюру, потім заховав її до серванта, повернувся й налив собі ще коньяку. Мабуть, для заспокоєння.
- Ну знаєте, молодий чоловіче… Тоді ви мене вразили двічі. Тоді двічі приміть мої компліменти. Тоді я розумію, що безпека України - в надійних руках!
- Жодного слова! - перервав я його. Іще не вистачало тут мені дифірамбів на адресу УГС. Врешті-решт існують же елементарні правила конспірації чи ні?
Але випити за моє здоров’я все-таки довелося. Українці щодо цього дуже наполегливі.
- То чим я можу прислужитися батьківщи… ой, перепрошую, шановному пану?
- Мені потрібен контейнер номер сім.
- А! - зрадів професор. - Це той, що я привіз зараз? Він якраз у моїй валізі. - Ядзю! - закричав він так раптово, що я не міг його спинити. - Ядзю! Ти валізу розпакувала?
- Так, коханий.
- То принеси-но мені аптечку зі зразками, таку синеньку, на дні лежала.
Я тільки руками розвів.
- Вона зараз принесе, - запевнив пан Гладкий, а сам тим часом іще раз розлив коньяк.
І справді, не встигли ми випити, як у дверях з’явилася Ядзя із синьою скринькою в руках. Вона передала її чоловікові, потім кинула оком по столу, чи не треба чогось донести, і тихо зникла, немовби й не було її. Просто чудеса дресирування!
Пан професор поклав скриньку на стіл, і я не втримався від запитання:
- Пробачте, а ви в юності в цирку не працювали?
- А ви пам’ятаєте? - раптом зрадів він. - Ні, ви не можете пам’ятати.
- Я тоді ще був зовсім маленький.
- Ну хіба що, - він скептично пожував губами. - У мене був номер із дресированими пантерами. Щоправда, тільки три роки, а потім я цілковито присвятив себе медицині.
- Зрозуміло, - сказав я і поклав руку на знайомий пластик контейнера номер сім.
Цього разу він виглядав як аптечка. Воно і зрозуміло - що іще може мати із собою лікар? Та і я за документами лікар, хай навіть косметолог, а отже, аптечка не викликатиме жодних підозр.
Контейнер мав номер сім, оскільки в ньому містилися засоби для сімох основних справ таємного агента, а саме: підслуховування, підглядання, просторового стеження, маскування, тимчасової нейтралізації із втратою пам’яті чи без, фіксації та двох різновидів остаточної нейтралізації. Ну, ви розумієте, що я маю на увазі.
Отже, тепер я був цілком готовий до другої фази свого відрядження.
Попрощавшись із гостинним професором і отримавши іще одне запевнення, що він у повному моєму розпорядженні, супроводжене іще однією порцією коньяку, я вийшов на вулицю і попрямував до готелю. Робочий день у фірмі «Пані Граціоза», певно, добігав кінця, тим часом як робочий день таємного агента тільки починався.
AndrewLarly 20.07.2025
Коментар буде відображений після підтвердження модератором
AndrewLarly 13.07.2025
Коментар буде відображений після підтвердження модератором
AndrewLarly 03.07.2025
Коментар буде відображений після підтвердження модератором