Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Розмір має значення

Я підкрутив звук, фактично ні на що особливо не сподіваючись, бо машини таких людей зазвичай обладнані за останнім словом радіобезпеки, але раптом почув ясний звук:


- Хусточка єдвабна

З чарними краями,

Іде мій милейший

З велкими я-а…-

ден до Кракува,

Куплю сі споднічке…


Пан Марек співав! Треба сказати, що голос у нього був слабенький, ще й з козлячими обертонами, але, певно, володарю подобався, тому що той волав на все горло:


- Куплю сі споднічке

Жеби закривала

Моє чорне пи…-

сарчику дрогей

То тен боля ноги…

Тьху ти. Це було аж ніяк не краще серіалів, і я знову вимкнув звук. Врешті-решт моєю метою було розвідати координати заводу, а це можна зробити і без мікрофонів.

Коли машина пана Марека раптом зупинилася, я теж узяв праворуч. Треба було пересвідчитися - чи це просто зупинка за свіжою газетою, а чи насправді щось варте уваги. Вогник у куточку окулярів заблимав жовтим, сигналізуючи, що об’єкт залишив свій транспорт. Я продовжував неквапом котитися вперед, чекаючи на подальші дії. І раптом у вікно побачив знайомий пожмаканий піджак. Пан Володиєвський відкривав двері піцерії.

Холєра ясна! Він надумав вечеряти чи то обідати! Слухайте, може, краще було його вчора як слід зашугати? Бо інакше він ніколи не трапить на свій завод, і я залишуся на цій клятій планеті до турецької Паски, а вона іще дуже не скоро.

Я знову додав звуку і деякий час слухав легку музику, до якої невдовзі приєднався брязкіт виделок та гучне плямкання об’єкта. Хай йому чорт. Після сьогоднішнього дня я не міг навіть думати про якусь їжу або, не дай, Боже, питво. А тому знову вимкнув звук та припаркувався під деревом, можна було б навіть сказати, що в тіньку, якби місцеві дерева давали тінь. Але оскільки одне сонце саме сідало, а друге було практично в зеніті, ніякою тінню навіть не пахло. В таку погоду, мабуть, добре фотографувати на портрет, вийдуть м’які контури.

За всіма нормативами, на вечерю людині потрібно мінімум півгодини, а отже, щоб не стовбичити весь цей час у машині і не привертати уваги перехожих та, можливо, охорони… А до речі, де охорона генерального менеджера корпорації? Мабуть, хлопці - суперпрофі, принаймні підстав поважати їх вистачало. Те, як проґавили мене зранку перед входом при імплантації жучка, не можна вважати помилкою. Бо я ж не в тім’я битий і вмію робити свою справу. Ну то добре, поважати охорону будемо, а от мозолити їм очі - навряд. Я відкрив двері найближчої крамниці, де провів сорок хвилин і повернувся до машини із новою краваткою в руках. Ніколи не вдягаю краваток без виробничої необхідності, але не можу противитися усміхненим продавщицям - що вдієш, усі ми не ідеальні. Я довго й ретельно вкладав свою покупку до багажника і вже став побоюватись, що доведеться повертатися до шопінга - процесу, який кожен нормальний чоловік ненавидить усіма фібрами своєї душі, - коли мій клієнт нарешті заворушився.

Слава Богу! Пан Марек зволили завершити вечерю. Ну, і куди ми поїдемо цього разу? Невже додому?

Ґречно пропустивши машину клієнта вперед і переконавшись, що скромність у побуті розповсюджується і на модель авто, я знову прилаштувався слідом. Охорони, як і раніше, видно не було - чи може, вони щось замислили? Навряд. Крім того, я всього-на-всього стежу за їхнім босом, а що може бути простішим за стеження? От якби хлопця треба було ліквідувати, варто було б спочатку розібратися з охороною.

Домашня адреса пана Володиєвського, зрозуміло, не була таємницею, принаймні від суперагента УГС. Однак зараз пан менеджер прямував зовсім в інший бік, і це давало надію на розвиток справи.

Покружлявши вулицями і зупинившись іще раз, аби напитися води (скільки можна пити, скажіть будь ласка?), ми нарешті вирвалися на шляхопровід, який вів у промислові хащі Великої Варшави. Ага! Це вже значно краще. Друге сонце вже теж починало хилитися долу, ніч невпинно наближалася. Ну і скажіть мені, будь ласка, що робити генеральному менеджеру на заводі, якщо робочий час давно скінчився? Отож-бо й воно. Кажуть, легендарний Кобзар, батько-засновник УГС ходив уночі по кабінетах і дивився, що вдень зробили підлеглі, але то був сам Кобзар і то УГС. А тут виробництво з його профспілковими нормами. До того ж, після рішень славнозвісного Конгресу Об’єднаного Людства на захист ручної праці, вони зовсім закрутили гайки. Слухайте, а може, на заводі тайкома використовують роботів, вночі? Цікаво було б впіймати на цьому пана Марека - от тоді б уже точно зацвірінькав, як соловей. Це вам не якісь вошиві теракти, охорона ручної праці - це значно серйозніше. І пан Марек в одну мить здав би паролі, явки, ставки та, перефразуючи класика, іншу шпигунську пофігень. Файна ідея, треба поміркувати.

Попередня
-= 23 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!