Слава ЗСУ!

Це був зовсім не старий дядечко з довгою чорно-білою бородою і в крислатому капелюсі. При моїй появі він, щоправда, не підвівся з-за столу, але привітався щирою українською:

- Вітаємо вас у нашій синагозі.

- І ви теж з України? - здивувався я.

- Всі, хто не з України, вже давно живуть на Марсі, - він заховав посмішку в бороду. - Мені переказали, що ви хочете бути спонсором нашої синагоги.

- Ну… Принаймні це не виключено, - максимально розпливчасто відказав я.

- Але ж ви не єврей.

- А що, не євреям заборонено бути спонсорами?

- Ні. І все ж таки?

- У мене дружина - єврейка.

- Співчуваю.

- Ми захоплюємося марсіанізмом.

Рабин скептично посміхнувся.

- Не вірите? Гадаєте, не можна захопитися марсіанізмом?

- Певен, що можна. Сумніваюся, що захопилися саме ви.

Я образився.

- Чому сумніваєтеся? На мою думку, марсіанізм - це вихід з глухого кута, у який заштовхали один одного юдаїзм та сіонізм. Галаха забороняє євреям створювати державу на землях Ізраїлю. Але ж там нема жодної заборони переселення до, так би мовити, першоджерел походження євреїв - на Марс. Я маю смак до елегантних рішень старозавітних проблем.

Ребе кивав, але за виразом обличчя важко було визначити, слухає він чи ні. Уявляю, скільки разів на день до нього чіпляються з богословськими розмовами.

- Але мене мучають деякі питання, і від того, яку я отримаю відповідь, залежить, чи стану я спонсором вашої синагоги.

- Тоді спочатку можна спитаю я? - він таки слухав. - Ви урл ^[7]?

Я енергійно кивнув. Знав би він, як я свого часу бився за це високе звання.

- В Україні немає марсіаністських осередків?

- Жодного.

Цікаво, куди він хилить.

- Тепер запитуйте.

- Як я можу поспілкуватися з кимось із ваших спонсорів? Наприклад, там, на вході, висить золота табличка з подякою…

- Я можу сам відповісти на всі ваші питання.

Хто б сумнівався…

- Ну, а все-таки.

Ребе зіщулився і раптом зиркнув мені в самісінькі очі:

- Ви давно прилетіли з Марса?

- Я? - чесно кажучи, питання заскочило мене зненацька. - Жодного разу в житті не був на Марсі.

- Тоді навіщо вам зустрічатися зі спонсорами?

Дивне формулювання.

- Справа в тому, що моя дружина дуже заможна жінка, а точніше, заможним був її дядечко. І вона хоче, щоб гроші трапили до надійних рук, щоб… самі знаєте, як воно буває.

- Ви хочете провести інспекцію?

- Боже збав! - я темпераментно замахав руками. - Рекомендації. Отримати рекомендації. Наприклад, від цього… - зморшки, які побігли моїм чолом, повинні були свідчити про напружену роботу пам’яті. - Ро… Родимчика. Я теж хочу золоту табличку, чи ви знов скажете, що не єврей не має на це права?

- Питання конкретне, - рабин відкинувся на спинку крісла. - А яку суму ваша дружина готова пожертвувати?

Я очікував на такий розвиток розмови.

- А скільки дав цей Родимчик? До речі, він існує в природі, чи це так, реклама для довірливих?

- Ага! То вам потрібен Ліон?

- Мені потрібна золота дошка з подякою. А в цього спонсора хочу уточнити, скільки він вам дає. У вас є його адреса?

Розмова перейшла в найцікавішу на мій погляд фазу.

- Він живе в сусідньому будинку, - відповів рабин, неначе відкриваючи військову таємницю. - Слухайте, Ліон був перший, а першим завжди дешевше. Тоді на цьому місці стояла бедуїнська хижа.

- А зараз він не на відправі?

Рабин опустив очі.

- Чесно кажучи, він не дуже ретельно виконує обряди.

- Крім внесків, я так думаю.

- Внески - це святе. Я хочу сказати - навіщо ставити наші стосунки в залежність від Ліона? Думаю, тисяч за двісті шекелів ми з вами могли б домовитися. І потім п’ять тисяч щомісяця.

«Грабують!» - мало не заволав я, але натомість уточнив:

- А табличка і справді золота?

- Ваша буде золотою.

- А ця?

- Позолота.

Я зауважив, що про фінанси мій візаві розмовляє значно жвавіше, ніж на богословські теми.

- Гадаю, що вона коштувала вп’ятеро дешевше.

У відповідь він лише розвів руки і побожно подивився в небо.

- Тоді давайте я все-таки спочатку перебалакаю з Родимчиком.

Ребе похитав у мій бік кривим пальцем і захихотів:

- Все-таки мені здається, що ви єврей.

- Сто процентів, що ні.

- Але сподіваюсь, що Сефер-Тора ^[8] у вашій хаті все-таки є?

Клята юдаїка! Я невпевнено кивнув.