Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Розмір має значення

- Слухай, Африканич…

- Іди, працюй, - махнув він рукою у відповідь.

- Зачекай. Вони ще збирають. А скажи, Африканич, там багато шишок залишається нагорі?

- Дохуя, - він пустив дим через ніс.

- А хочеш, щоб усі за раз позбивати? - тутешня демократія вимагає до всіх у бригаді звертатися на «ти», навіть до старших за віком та званням. Звернення на «ви» будує між співрозмовниками соціальну стіну, це вам розтлумачить будь-який ментальний довідник.

Африканич зміряв мене поглядом:

- Що ти мені морочиш?

- Якщо ввести дерево в резонанс, шишки не втримаються.

Збоку до нас підійшов Альоша і став уважно прислухатися.

- Який резонанс? - недовірливо скривився Африканич.

- Звичайний. Якщо дерево бити з частотою, що зворотно пропорційна довжині власної хвилі, виникне резонанс.

- Бити, кажеш? - зіщулився бригадир.

- Бити, - підтвердив я.

- Так ти ж не б’єш, а стоїш тут і баляндраси точиш! - раптом вибухнув він. - Іди і бий!

Я зрозумів, що не зміг довести свою думку до керівництва, коли раптом до розмови втрутився Альоша.

- Африканич, а він діло говоре.

Мабуть, авторитет цього хлопця був досить високим, тому що бригадир лише мовчки затягнувся і кивнув у мій бік. Альоша сприйняв це як сигнал до дії.

- А з якою частотою треба бити? - спитав він.

- Півтори секунди, - відповів я. - Два рази на три.

- А як ти узнав?

Тут я, наскільки міг просто, пояснив основи тригонометрії та теорії хвиль. Альоша світився цікавістю.

- Треба спробувати, - підсумував він.

Африканич тільки плечима знизав, мовляв, робіть, як знаєте, тільки я за вас відповідати не буду. Ми підійшли до кедра. Хлопці уже позбирали шишки і використовували вимушену паузу з максимальною користю - здебільшого курили.

- Треба ще двох, - сказав я, кладучи свого дрючка на землю.

- А ти? - спитав Альоша.

- Я буду командувати.

- Хитрий! - в косуватих Альошиних очах промайнула іронія.

- Гаразд, тоді командуй ти.

- Ну, добре-добре, - користуючись своїм неформальним авторитетом, мій напарник зупинив роботу бригади і привів до мене двох хлопців з ломаками.

- Слухайте сюди, - пояснив я основну ідею. - Будете бити цю деревину по черзі за моєю командою. На «раз» один, на «два» другий. Зрозуміло?

- А чого ж не зрозумілого? Зрозуміло.

- Тоді вперед!

Я завбачливо відійшов подалі і подивився на свого багатофункціонального годинника.

- Давай! Раз-два-раз-два!

Сказати чесно, я і сам не очікував на такий швидкий ефект. Буквально після десятого удару дерево увійшло в резонанс і на бідолашних хлопців посипався справжній град шишок, просто лавина. Вони розгубились і на мить припинили стукати, проте я їх швидко привів до ладу своїм командним голосом.

- Чому стоїмо? Раз-два-раз-два!

Мої команди потонули в гомоні загального схвалення. Оце вже дійсно було випробування і, здається, я його витримав із блиском. Люди кинулися збирати із землі шишки. Такого урожаю тут іще не бачили.

До мене підійшов Африканич. У руках тримав пачку цигарок.

- Закуриш? - спитав він.

Взагалі-то я не палю, але це була не просто цигарка, а символ визнання. Якщо хочете, нагорода. Я мовчки взяв одну, як і велить місцевий етикет. Поки розкурював і боровся з кашлем, що підступно схопив мене за горло, Африканич нахилився вперед та прошепотів у самісіньке вухо:

- З Альошею обережно. Він стукач.

Я не зрозумів, про що йдеться. Стукачем, судячи зі всього, тут був я, і ще двоє хлопців, які зараз відпочивали від граду з шишок. Можливо, бригадир мав на увазі, що Альоша був стукачем до мене і тепер мститиметься за втрачену посаду? Так я не тримаюся за своє місце. А крім того, стукати тут ставили здебільшого молодих, і навряд чи така посада мала викликати ревнощі. Складно все це, дуже складно. Але уточнювати я не наважився, аби не привертати зайвої уваги. Запам’ятаємо, а там буде видно.

Урожай з цього кедра перевершив усі сподівання. За якихось півгодини бункер наповнився більш як на половину, а наступні два дерева, резонансну частоту яких я підрахував уже ретельніше, заповнили бункер вщерть. Хлопці відверто раділи кожному новому кошику і, здавалося, дуже переживали, аби набрати більше. Проте це тривало тільки допоки в бункер не лягла остання шишка.

- Шабаш! - вигукнув хтось.

- Який тобі шабаш! - гаркнув Африканич. - Іще півдня працювати.

- Та ж норму зробили!

- Більше зробиш - більше заробиш! - втрутився Альоша.

- На хер той заробіток! Шабаш давай! - загули люди. Абсолютна більшість підтримала цю думку, і Африканич як мудрий керівник врешті став на їхній бік.

Попередня
-= 70 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 8.

Останній коментар

AndrewLarly 20.07.2025

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


AndrewLarly 13.07.2025

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


AndrewLarly 03.07.2025

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


Додати коментар