Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Розмір має значення

- З жінкою? - уточнив я.

- З москалями, в смислі, з росіянами. Українці жили. Хлібом ділилися…

Далі цю пісню я знав, ми в Академії глибоко вивчали соціальні міфи, але чесно кажучи, отак от в натурі, подібні аргументи чув уперше. До чого ж людину може довести щасливе подружнє життя! Невже й зі мною колись таке станеться? Тоді ліпше трохи погуляю. Зарано ще в моєму віці сунути голову в зашморг.

Я вирішив не сперечатися зі старим професором і картати його ж власним життєвим досвідом. Все одно нічого не дасть, тільки зіпсує стосунки. А я, до речі, сюди не балачки розводити приїхав, а працювати. І праця моя стосується… стосується… зачекайте, а може, це слушний момент з’ясувати, чого вона стосується.

- Незадоволена? - втулив-таки я запитання поміж етнічної філософії професора.

І він одразу зрозумів, про що йдеться.

- Та незадоволена ж, а коли не в дусі, то викапана матінка покійна, хай їй царствіє небесне.

- А що зараз не так?

Професор налив по третій і наморщив чоло.

- Не виходить у мене з цією клятою молекулою. Не дається, хай їй чорт. От здається, зараз все зрозумієш, залишилась буквально дрібниця, а дзуськи - за мить усе розсипається.

Що я міг порадити? Звичайно, важка доля у професорів. Нам, спецагентам простіше - коли все розумієш, просто береш шоблу на гарячому та й квит.

- А що то за молекула? - обережно спитав я, але тільки-но Гнучкошиєнков відкрив рота, аби відповісти, двері кабінету прочинилися і на порозі виникла Лідочка з пробіркою в руках.

- Миколо Васильовичу, все готово.

Очі професора одразу пожвавішали, рука сама відставила мензурку зі спиртом і потяглася до аркушиків з гістограмами. Наче й не було неприємної розмови з дочкою, а може, начальницею чи вартовою - цікаво, як сам старий сприймає тепер своє дитинча у формі та погонах.

Хай їй грець, тій Лідочці, не могла зачекати десять хвилин. Може, і я б довідався щось цікаве. Однак терпець - професійна якість спецагентів. Не вийшло цього разу, то спробуємо наступного.

Ввечері у своїй затишній камері я подумки підводив підсумки першого дня. Ранішня ейфорія трохи вляглася, залишивши по собі сумніви. А раптом це підстава? А раптом мене розкрили і тепер подаватимуть дезинформацію - їж, хлопче, не обляпайся? Чорна тінь генерала Ліліпутіна, могутнього й невблаганного супротивника, поставала на обрії. Схопитися з ним - честь для будь-якого агента. А от перемогти - чи можливо таке взагалі?

І тільки-но подумав так, в коридорі загриміли швидкі кроки. Я не сумнівався, що це по мою душу, бо добре пам’ятав обіцянку капітана Аксіньї допитувати мене щовечора. Але те, що в камері з’явився не вартовий, а моя слідча власною персоною, було несподіванкою. Я рефлекторно підхопився з нар, потім на мить пожалкував, проте не сідати ж назад, коли вже підвівся. Довелося стовбичити, неначе ідолові.

Аксінья була в доброму гуморі, і причину цього я зрозумів, коли принюхався. Від капітана КГБ пахло не казармою і навіть не парфумами, а банальною горілкою, а точніше, місцевою водкою, не знаю, з чого її гонять, хіба що з тирси.

Моя тюремниця обійшла мене навкруги, немовби й справді пам’ятку архітектури, а тоді прихилилася плечем до верхніх нар і посміхнулася. Слово честі, не брешу, капітан КГБ усміхнулась і усмішка зробила її обличчя доволі милим, коли не сказати приємним.

- Якщо гора не йде до Магомета… - протяжно мовила вона.

- Значить ця гора народила мишу, - скосивши очі, я побачив, що її тонкі пальці граються з невеличким офіцерським стеком. Штучка декоративна, але, як твердить статут, є елементом парадної форми, у той час коли кітель на капітанові був повсякденний.

- Вас нарешті навчили підводитися, коли заходить дама? - грайливо уточнила Аксінья.

- Наші з вами стосунки іще не дійшли рівня взаємин кавалера і дами.

- То за чим зупинка?

Я посміхнувся і уїдливо зауважив:

- Холодно. Можна застудитися.

- Нічого. Зараз зігрієшся.

І з цими словами вона взялася за повторення вчорашнього маневру з ґудзиками на кітелі, з тою різницею, що тепер під сподом не знайшлося жодного мережива, і там було просторо всьому - і цицькам, і думкам.

Підсумовуючи враження кількох наступних годин, мушу зауважити, що викладачі Академії УГС, які спеціалізуються на сексуальних відхиленнях, на жаль, не мають достатньої кваліфікації. На місці керівництва Академії я б терміново замислився над залученням консультантів, бо наші конкуренти з КГБ у цьому питанні виявилися далеко попереду.


Професор Гнучкошиєнков, очевидно, пожалкував про миттєву слабкість, виявлену напередодні, а тому взявся поводитися зі мною офіційно, спілкувався російською мовою, і взагалі складалося враження, що при можливості волів би спекатися якнайшвидше. Довелось іще раз подумки подякувати Лідочці за вчорашню невчасну появу. Однак все одно довелося бігти до неї, тепер по важливу інформацію: на якій козі під’їжджати до начальства, коли воно не в гуморі.

Попередня
-= 79 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!