Слава ЗСУ!

На моніторі заблимала позначка у вигляді конверта. Я одразу ж тицьнувся туди і отримав звіт Центральної лабораторії. Слава Україні! Наші служби працюють оперативно.

Так. «На замовлення секретного відділу». Тьху ти. З якого це дива секретний відділ стане замовляти експертизу? Вони ж, грубо кажучи, архівісти. Не подумав. Треба організувати собі якусь іншу бамагу, наприклад, оперативника. Отож, що воно таке? Ага. «Наданий зразок препарату «Граціоза», виробництва…» і таке інше, ага, осьо: «виявлено наявність тригідранітробензо…» Яке гарне слово! І головне, яке зрозуміле! Проте десь там внизу має бути телефончик.

- Альо. Чи я можу почути пані Богомилу Ярило, - файні імена в наших експертів, нема що сказати.

- Я вас слухаю.

- Секретний відділ на дроті. Та ні, не лабораторії. Центральний. Агент Мамай. Я вам залишав зразок на аналіз, такий, морквяного кольору.

- «Граціоза»? Так, я відповідь уже надіслала.

- Я отримав, дякую. А можна якось простіше сказати, що там таке.

- Простіше? - усі фахівці слово «простіше» сприймають як особисту образу.

- Якщо є змога. Бо ми, секретчики, люди неписьменні.

Від клієнтського зізнання у неписьменності голос експерта потеплішав.

- Змога є. Щоб вам було зрозуміло, це типова для подібних препаратів суміш білків та вуглеводів, які впливають на підшлункову залозу. В результаті пацієнт на три-шість місяців скидає вагу.

- А потім?

- А потім знову набирає.

- І все?

Пані Богомила взяла паузу.

- Та ні. Тут іще є дуже цікава біодобавка зі стабілізатором. Я, чесно кажучи, не змогла до кінця розібратися в її дії. А втім, це неможливо при експрес-аналізі.

- Тобто?

- Експрес-аналіз не передбачає…

- Ні, я про добавку. Що воно таке?

- Важко так одразу… але побіжний погляд дає зрозуміти, що вона досить агресивна, тобто швидко складає сполуки, а стабілізатор у таких випадках слугує своєрідним фільтром, тобто зберігає тільки потрібні молекули. Приблизно так.

- Тобто, це не випадковість, що добавка опинилася там?

У голосі експерта забриніло обурення:

- Яка там випадковість!? Дуже точно підібрані компоненти. Можна сказати, навіть віртуозно. У нас немає відповідної техніки, але якщо це вас цікавить, я можу спрямувати зразок на аналіз до академіка Майбороди. Він - найкращий у Всесвіті спеціаліст.

- Це було б непогано.

- Але тоді потрібен дозвіл вищого керівництва.

- Буде. Дозвіл буде, - впевнено пообіцяв я.

Після наради Лях попросив мене залишитися.

- Ну, що там у тебе?

- Диверсія.

- Давай докладно.

Я, наскільки міг коротко, виклав результати експертизи. Лях, здається лишився незадоволеним.

- А решту потерпілих обдзвонив?

- Навіщо?

- Обдзвони сьогодні ж.

Я вирячився:

- Ти знаєш, скільки їх?

- Мені потрібні інші версії. Ми не можемо іти тільки за однією.

Я почухав потилицю.

- Є варіант, але кривенький. Що вони крутили з інопланетниками. Ну, розумієш… От. І в результаті такий ефект.

- Маєш план розробки?

Я уважно зазирнув у Ляхові очі:

- Ти температуру міряв?

- Давай, відслідкуй контакти з інопланетниками.

- А артеріальний тиск?

Лях люто звів брови:

- Справа на контролі. Завтра на десяту нас викликає Перший заступник. З матеріалами.

Проти Бога з києм не підеш. Я розвів руками:

- Слухаюся. Пішов обдзвонювати інопланетників.

Хоч би асистента якогось на допомогу.

Решту дня я провів на зв’язку з найфантастичнішими установами та за оформленням плану оперативних заходів. Те, що називається, мив шию під велике декольте. Потерпілих перебрав іще з сотню. І зрозуміло, що всі приймали «Граціозу» та не мали небажаних контактів, в тому числі з інопланетниками. На ранок вже справа виглядала досить пристойно. Принаймні без очевидних пробілів.

За півгодини до призначеного часу я був у Ляховому кабінеті. Тут ми проїхалися по матеріалах удвох. Запланували додаткові рубежі оборони. Особливого блиску в наших побудовах не спостерігалося, але й великих проколів також.

- З Богом! - Лях перехрестився на доріжку, і ми почеберяли довгими коридорами. Зізнаюся чесно, у мене трохи тремтіли жижки.

Ділова секретарка не запропонувала нам сісти, проте одразу доповіла. Тут годинник просвистів десяту, і одночасно двері великого кабінету відчинилися. На порозі стояв сам Господар.

- Заходьте, - це до нас.

У кабінеті ми скромно примостилися із самого краєчку великого столу для нарад.

- Сідайте. Чай, каву?

- Дякую, - голос Ляха звучав несподівано тихо і якось пригнічено.