Слава ЗСУ!

- Ну, коли так, дозволь і тобі трохи допомогти по службі. Ви не туди копаєте.

- В смислі?

- В смислі цієї молекули. Якщо ви й далі будете ворожити на кавовій гущі, закінчите якраз на турецьку Паску. Знаєш, коли у турків Паска?

- Ні.

- Дуже нескоро.

- А звідки ти знаєш про молекулу?

- КГБ ніколи не вміло по-справжньому зберігати свої секрети. Ви завжди краще крали чужі.

- Ну? - вона спустила ноги й сіла, обернувшись до мене.

Розстібнутий кітель ховав одну грудь, від чого дівчина ставала схожою на амазонку.

- Баранки гну, - відповів я місцевою ідіомою.

- Ти хочеш, щоб я знову зробила тобі боляче?

- Не вгадала, - покрутив я головою. - Я хочу обумовити гонорар.

- Гм, - вона явно замислилася.

- Я хочу на волю, - сказав я.

- На волю? - дівчина явно була здивована.

- Людина має жити на волі.

Вона посміхнулася мудрою усмішкою виховательки дитячого садку.

- Помиляєшся. Кожен з нас живе в тюрмі. У своїй тюрмі.

- Ну власне. Але я хочу жити у своїй тюрмі. А не у твоїй.

- Хіба тобі тут погано?… Ну гаразд, що ти можеш продати за таку високу платню?

- Одну історичну аналогію. Хто замовник оцієї вашої субстанції?

- Не твоє діло.

- Ну, як не моє - то й не моє, - я демонстративно відвернувся до брудної стіни.

- А яке це має відношення до історичної аналогії?

Я вперто мовчав. Так справи не робляться.

- Гаразд, - наважилася вона. - Врешті, це не таємниця. Замовник - фірма «Кремл Ентерпрайзес» для «Пані Граціоза Інтернешенел».

Добре, що очі мої дивилися у стінку, інакше Аксінья побачила б, як у них пробігло відверте розчарування. Наша пісня гарна й нова, починаймо її знову. Замість вести мене вперед, ланцюг розслідування замкнувся в кільце. Невже їх усіх грають в темну? Адон Родимчик та пан Володиєвський. Один аферист-теоретик, другий просто фунт. Зачароване коло. І ніхто нічого не знає.

- Чого ти мовчиш?

Я струснув головою, аби прийти до тями, але не обернувся.

- Ну, чого мовчиш?

- Згадай двадцяте сторіччя, - почав нарешті я. - Якби товариш Сталін вигадував ядерну бомбу сам, він би й досі дрочився. А так товариш Берія просто вкрав секрет у американців - і все. Розумієш натяк?

Я почув шарудіння, потім нари здригнулися. Скосивши очі через плече, побачив, що капітан Аксінья підвелася і нервово натягує спідницю. Люблю дивитися, як жінки роздягаються, але не дуже - як одягаються.

- Ви, українці, вважаєте себе дуже розумними! - гаряче випалила вона, застібаючи кітель.

Ет чорт, а без одягу вона була майже гарною.

- Але ви недооцінюєте потенціал КГБ. Якщо хочеш знати, завтра тут відбудеться конференція виробничої ланки. Сюди приїде керівництво «Пані Граціоза» і «Кремл Ентерпрайзес». Як ти вважаєш, навіщо я їх запросила?

Господи, чого це вона так розлютилася?

- Ваша зверхність базується на ваших лінощах, а зовсім не на розумі!

Цікаве зауваження, але сперечатися я не став, обставини не ті. Проте уточнив:

- А як там щодо обіцяної свободи?

- Твою долю вирішить суд! - командним голосом відрубала вона і щосили гримнула дверима камери.

Все-таки жінки - брехливі істоти, ви згодні зі мною?

Утім, треба зауважити, що я у своїх висновках був надто суворий до жінок. Наступного дня мене перевели до іншої камери, у який навіть стояла плюсова температура. Крім того, дозволили харчуватися в загальній їдальні, де харчувалися і хлопці з лабораторії. Трохи дивно було бачити їх без білих халатів, але я швидко звик.

- Ну що, Мамаю, заробив послаблення режиму? - плескали вони мене по плечу.

- Це перший крок на волю!

- А я не хочу на волю, - заявив я. - На волі їжу треба добувати, а тут так дають.

- Диви, хохол, а сображає! - загиготіли хлопці.

«Хохла» я пробачив, бо бійка зараз не входила в мої плани. І справді, що образливого у слові «хохол»? Це лише традиційна зачіска. А не ображатися ні на кого й ні на що нас навчили в Академії - уявіть собі секретного агента, який пише у звіті: «Я провалив своє завдання через те, що образився». Смішно.

- Слухай, а я по-вашому вірш знаю. Хочеш послухати?

Господи, невже і цей кохається в хайку? Я цього не витримаю.

- Ми пайшли на пароплав Бачить тєлєбачення. Ну як?

- Молодець. Скажеш мамі, що ти дуже здібний.

У лабораторії всі мили шию під велике декольте - адже по обіді очікувався візит якоїсь дуже поважної делегації, Лідочка навіть прошепотіла на вушко, що це люди з-за кордону. Здається, я здогадувався, що це за люди, і деяких з них навіть знав особисто. А поки ми ретельно мили пробірки та протирали столи, аби закордонні гості не подумали лихого про умови виробництва їхнього зілля, в моїй голові остаточно визрів хитромудрий план. Для його здійснення я зайняв лабораторний стіл біля вікна, спиною до всіх, при тому що обстановку в лабораторії можна було чудово контролювати по відбитку в лискучому боці стерилізатора. Це я сам його так надраїв, бо люблю чистоту - у нас, українців, це в крові.