Слава ЗСУ!

Навіщо капища, мечеті на майдані,

Про пекло та про рай розмови безнастанні?

У Книгу Долі глянь, о друже мій: усе там,

Що з нами станеться, записане зарані.

***

Неси вина того, що оновляє нас!

Лий повно, запали той вогник, що погас!

Дай і мені, бо ждать нам нічого від світу!

Спіши, бо не стоїть скороминущий час!

***

В тісному колі, де ввесь вік блукаєм,

Ми входу й виходу дарма шукаєм.

Ніхто ще правди не сказав, звідкіль ми

У нього входимо й куди зникаєм.

***

Тюльпанам весняним дощ обмиває лиця.

Встань, бо прийшла пора й тобі опохмелиться!

Спіши на зіллячко весняне надивиться,

Бо завтра й на тобі підійметься травиця!

***

Безглуздо мучити себе самого - хай

Малий достаток твій, ти лишку не шукай:

Тим, що од вічності записане тобі,

Будь задоволений, бо це ж і є твій пай!

***

Коли в заховане ти мислю прозираєш,

Чому дарма собі журбою серце краєш?

Адже по-твоєму не зробиться, ти знаєш!

Живи хвилиною - добром, що зараз маєш!

***

О небо мовчазне! В твоему лоні згас

Вже не один Махмуд і не один Айяз!

Тож пиймо, бо життя ненадовго дається,

І ті, що відійшли, не вернуться до нас!

***

Є рай на березі небесної ріки...

А я кажу: там рай, де ллють вино в чарки.

Бери готівку лиш, наплюй на обіцянки,

Бо бубни слухати приємно здалеки.

***

Будь весел, не марнуй свого життя у горі,

Бо в небі довго ще зіходитимуть зорі!

Ти прахом зробишся, і піде прах на цеглу,

I муром станеш ти в сусідовій коморі.

***

Не вічно житимем: урветься волокно!

Найкраще думати про любку та вино.

Навіщо міркувать про вічне й про минуще?

Коли розлучимось, нам буде все одно!

***

О Доле! Злочини ти твориш - і сама

Їх потім визнаєш! Даруєш ти сліпма

Добро мерзотнику, а праведному - кару.

Чи одуріла ти? Чи вижила з ума?

***

Щодня змагаюся, борюся сам з собою,

Живу й не відаю ні втіхи, ні спокою!

Хай ти простиш мене... Та сором лютий палить

Мене за помилки, що коїв я і кою!

***