Слава ЗСУ!

Ми в нашому шинку гостюєм невиводно,

I всесвіт гудимо, і лаєм принародно.

Запитуєш: куди ми підемо по смерті?

Налий вина мені - і йди куди завгодно!

***

Якщо в нас істина - іносказання,

Навіщо, серце, всі твої терзання?

Змирися з долею! Заради тебе

Не змінять небеса свого писання!

***

З тобою нарізно я знову затужив.

Усюди буду я з тобою, поки жив.

Пішов - і тисяча сердець без тебе тужить,

Прийшов - і тисячу нових заполонив.

***

Всі таємниці пильно зберігай,

Щоб не дізнався нелюд і шахрай.

I зваж: як з іншими ти поведешся,

Того від інших і собі чекай.

***

Ланцюг від милої і навіть рана - щастя.

Буть курявою там, де йде кохана,- щастя.

Коли й ущипливе тобі словечко кине,

Радій, бо кожна річ, від неї дана,- щастя.

***

На вулиці красунь блукаємо сьогодні,

Кохання та вино вславляємо сьогодні!

Ми увільнилися назавжди від буття -

I в царство Вишнього вступаємо сьогодні.

***

Я змарнував життя, мій подих зіпсувався,

I хліб гірчить мені, і з горем я спізнався.

Веління Вишнього сповняти не спішив я,

А недозволене... я завжди в нім кохався!

***

Хоч я не шліфував покірності перлину

I тягаря гріхів з плечей своїх не скину,

Все ж не пускаюся я берега надії,

Бо тільки істину я визнаю єдину.

***

Про рай розказують, про гурій молодих,

Про мед і про вино... Ну, що ж! Тоді не гріх

I тут потішитись небесними дарами,

Адже ж усе одно ми прийдемо до них.

***

Коли пшеничної перепічки дістану

Та шмат баранини, та в келиха загляну,

Та сяду з милою серед руїн - це втіха,

Приступна, далебі, не кожному султану.

***

Коли безгрішний дух розлучиться з життям,

Із праху людського нам зліплять гроб, а там,

Після недовгого спочинку, доведеться

Такою ж глиною для інших стати й нам.

***

Я чув, що праведні підіймуться з могили

В тім самім образі, в якому опочили.

Тому я з милою й вином не розлучаюсь,

Щоб нас і в судний день, бува, не розлучили.

***