Слава ЗСУ!

О небо! В злигоднях повинне тільки ти,

Старе вмістилище ненависті і мсти!

А ти, о земле, ти... Якби в тобі копнути,

Які б коштовності вдалося віднайти!

***

На муки, кажуть нам, засуджений п\'яниця.

Не вірте: вирок той ніколи не справдиться!

Якщо поглине ад закоханих і п\'яних,

То завтра ж у раю нікого не лишиться.

***

Цю пишну піалу, що сяяла, як жар,

Розбито й кинуто... Минатимеш базар -

Під ноги поглядай, не наступай на неї:

З піал голів людських її зліпив гончар.

***

Що в мудрості тепер? Як догоджати їй,

То краще йди в сарай та бугая подій!

Сьогодні вигідно носити глупства лахи,

Бо розум ціниться дешевше за пирій.

***

Хайяме-грішнику, ти вбрався в темні шати -

Й журбою думаєш гріхи із себе зняти?

Хіба не для гріхів існує всепрощення?

Воно для грішника, тож годі вболівати!

***

Соннивче, скоро день! Жени з очей дрімоту!

До музики й вина збуди в собі охоту!

Тим, хто живе тепер, недовго обертатись,

А тим, хто відійшов, немає повороту!

***

Коли, опатравши, як птицю степову,

Назавжди смерть мене утопче у траву,

Зберіть тоді мій прах, зробіть сулію з нього -

I, вчувши смак вина, я знову оживу.

***

Коли сконаю я, вином мене обмийте

I поминального у келихи налийте!

Як хочете знайти мій прах у день спасіння,

Долівку заступом у кабаку розрийте!

***

Не пий, наказують, твоя вина в вині:

Настане судний день - і будеш ти в огні.

Це так... Та з радістю б віддав я землю й небо,

За мить, коли в шинку ми сидимо хмільні.

***

Ми - зібрання ляльок, нас крутить як хотя

Небесний витівник. На килимку життя

Ми витанцьовуєм (це правда, а не казка) -

I потім падаєм у ящик небуття.

***

Я птаха спостеріг на древній вежі Туса,

Що пильно роздивлявсь на череп Кай-Ковуса.

Я чув, як черепу він мовив: «Леле, леле!

Де тулумбасів гук, де горді чола й вуса?»

***

Як буде в тебе жбан іскристого напою,

Розпий з людьми його, з якою хоч юрбою,

Той, хто життя нам дав, не журиться нітрохи

Твоїми вусами й моєю бородою.

***