Слава ЗСУ!

О небо! Тугою мені ти серце краєш,

Сорочку радості з плечей моїх зриваєш!

Вітрець, яким дишу, ти полум\'ям проймаєш,

А воду, що я п\'ю, ти в попіл обертаєш!

***

Багатства прагнеш ти... Та чи в багатстві суть

Короткого життя? Всі, хто живе, умруть.

Життя у позику тобі даеться - отже,

З ним розлучитися щодня готовий будь!

***

Ми поряд з келихом тримаємо Коран,

То йдем у праведний, то знов у грішний стан.

Під синім небом цим не зовсім ми кафіри

I не належимо цілком до мусульман.

***

Немало і до нас було ночей і днів,

Так само небосхил танок одвічний вів.

Тихесенько ступай, бо глина під ногами

Була зіницями місяцевидих дів.

***

Із глека повного, із наших повних чар

Скуштуймо в затишку лози солодкий дар!

Живім, поки живі - і поки пару глеків

Із праху нашого не виліпив гончар!

***

Над марним світом цим не треба вболівати,

Хай серця не смутять його розкішні шати.

Минуле відійшло, майбутнього не видно!

Тож майся весело - і не зважай на втрати!

***

Встань, серце, візьмем чанг і вип\'ємо вина,

I добрії свої збезчестим імена!

Як треба - й підстилку пропиймо молитовну!

А сором... нащо він, коли душа хмільна!

***

Святковий місяць наш іще засяє ново.

Тож веселись і ти! Все убране святково.

Старий від слабості поблід і зажурився -

I, виболівши, в тьму спаде обов\'язково.

***

Що я закоханий, у тім гріха не бачу.

Про це з невігласом я й слів дарма не трачу.

Адже кохання мед лікує тільки мужніх,

Непомічний він тим, хто має іншу вдачу.

***

У світі нашому, в його ділах

Я тільки марність бачу, тільки прах.

Куди не гляну, бачу я для себе

Лише біду... Хвала тобі, Аллах!

***

Аж поки рук своїх ми дружбою не зв\'яжем,

Ми лиха нашого не вб\'єм, не переважим.

Хоч не розвиднілось, ми випиймо, бо сонце

Вставатиме й тоді, як ми у землю ляжем.

***

У місті вславишся - не обминеш огуди.

В кутку сидітимеш - назвуть зловмисним люди.

Ільясом, Хизром будь - не пощадять, тож краще

Живи самотником і не ходи нікуди.

***