Слава ЗСУ!

Правду казав Круковский: в неї ще залишилось щось жіноче. Його зелені очі когось нагадали жінці.

- Каркфаров.- сказала стурбованим голосом Ерго Проксі.- Розкажи про нього!

- Звідки ти дізналась про нього?- дещо перелякано запитав Борис.

- Антлант сказав.- пояснила Ерго і вказала пальцем на чоловіка, що стояв поруч.- То що?

- Цей дебіл чи не щодня крутився біля зграйки тих дурнів.- розлючено сказав Борис.- Саша, Влад та Каріна з цього аж занадто щасливі.

- От і добре. Ти ж мабуть пам'ятаєш, що я тебе просила?

- Так, пам'ятаю. Ти просила, щоб я за допомогою свого Ока Викрадача скопіював його Око Багри.- ліниво проказав син.- Але навіщо воно мені?

Обличча Бориса було дещо розлюченне. Місячне світло грайливо відбилскувалось в його білому волоссі.

Антлант уважно розглядав розвалений будинок. Чоловік боявся перебити свою володарку, щоб не накликати гніву Княгині Темряви на свою сиву голову. Думки одночасно були зайняті завданням, яке дала йому вона.

Одним словом, слугові потрібно було будь-яким чином привести Сашу Крата до Ерго Проксі ще до початку навчального року. Та як це зробити? У цю місячну ніч ніжодна змістовна думка не відвідувала його. А це тут ще вісім днів до кінця літніх канікул. Але ж якщо Саша буде постійно під захистом Круковського чи Каркфарова.

- А тому що в тебе уже є від цієї дівчини рука Багри від цієї бідної мертвої дівчини.- почала повільно пояснювати Ерго Проксі, вказавши головою на Віру.- Надіюсь, тобі не потрібно пояснювати, що буде, коли ти ще отримаєш очі та крила Багри?

- Та знаю я, знаю.- ліниво і холодно відказав Борис.- Та чи можна мені використати моє око Викрадача на Саші? Я ж зможу скопіювати його око Багри. Це ж простіше!

- Ніколи!- голосно заперечив Саша.- Він, окрім ока Багри, володіє ще дуже рідкісною стихією - стихією пустоти. Ти ж бачив як він впорався з бабаєм, якого на хлопця наслав Антлант. А скажи, що боїться твоє око?

- Стихію пустоти.- недбало відповів хлопець.- Від неї моє око може називжди осліпнути.

- Ну от і добре, що ти це зрозумів.- сказав Саша.

- То що мені робити з тим Кратом?- запитав Борис.

- Нічого.- недбало відповіла Ерго Проксі.- Залиш його мені і Дмажгагі. Тобі потрібно лише передати оцей браслет Кірі, дочці Заболотного.- сказала Ерго до свого сина, вказавши на сундучок в його руках.- Звісно, якщо план Антланта провалиться,- а потім Княгиня Темряви додала різкішим голосом:- або він знову не зрадить мене.

- Волода-а-арко...- тремтливим старечим голосом сказав Антлант.

- Замовкни, бридкий черв'яче!- скрикнула Марина.- Зрозумій, що якщо до кінця навчального року Саша не буде в моїх руках мертвим, то Алада Мендара буде направлена на тебе.

- Але, Княгиннє, якби про моє служуння вам хтось дізнався, то б у вас було на одного слугу менше.- протараторив Антлант швидше, ніж його перебила Ерго Проксі.

Жінка так скипіла від злості, що, здавалось, ось-ось здригнеться земля. Очі метали туди-сюди блискавки, спопеляючи поглядом усіх присутніх в кімнаті без сталі та даху.

Спалахнула блискавка над обрієм, розкотивши грім на весь білий світ. Крапля води впала із чорної хмари, яка намагалась заховати сходяче небо. Було таке вражання, що тисячі темних воронів здійнялись у нічне грозови небо, крякчучи, немов передбачаючи зло, яке наближалось в це темне село. Час зайшов за опівніч, лише в одній хатині світилась свічка, але й вона уже погасла в пітьмі, яка прутко наближалась до своєї володарки.

Марина голосно дихала, таким чином показуючи свою невдоволеність словами Антланта. А тим часом біля її ніг клубочився чорний густий дим, який потрохи набував обрисів людини. Щось голосно загриміло, але це не через блискавку, і з диму з'явився темноволосий з гачкуватим носом чоловік.