Слава ЗСУ!

- Коли це сталося?

- Чотири роки тому, мені тоді вісім було...

- Усе буде добре. Тепер твоє життя зміниться, - заспокоював хлопця Микола Іванович.

Наступного дня Сашко прокинувся від галасу нових братів. Вони швидко прибирали свої ліжка, гомоніли.

- Сашко, прокидайся! – крикнув малий хлопець біля ліжка. – Скоріше, а то запізнимося. Батько казав, що сьогодні буде розповідати про Давида. Ти знаєш, хто такий Давид?

- Ні, - крізь сон відповів Сашко. А хто він?

- Якщо тобі цікаво, вставай та поспішай на ранкову молитву. Батько не любить, коли ми запізнюємось.

Сашко підвівся, швидко вдягся та наздогнав хлопців.

- Ти пам’ятаєш історію про Голіафа? – запитував один хлопець іншого.

- Звичайно!

Усі говорили про щось досі не знане для Сашка. Але він не почував себе чужим. Щось об’єднувало серця цих дітей. Він не розумів, як вони можуть щасливо жити, допомагати один одному, довіряти комусь свої думки та почуття. Не розумів, що їх тут тримало, чому вони завжди раділи та найголовніше, за що так любили ці батьківські історії.

Сашко опинився в великій залі. Хлопці швидко посідали за столи та поклали на них сині книжки. Настала тиша.

- Сідай, Сашко, де тобі подобається, - почув за спиною хлопець.

Він озирнувся. Перед ним, посміхаючись, стояв Микола Іванович.

- Батько.... Батько... – загомоніли діти.

- Доброго ранку! – голосно сказав Микола Іванович. – Як я і обіцяв, сьогодні розкажу вам про царя Давида.

Батько почав розказувати. Сашко вслухався в кожне слово, намагаючись не видавати свого захоплення історією.

Минали дні. Сашко звик до всього, майже все розумів. Він вже не боявся виявляти всій захват ранковими історіями, знайшов собі друзів, яким розказував таємниці. Спочатку по-троху, а потім вже зовсім звик до того, що Миколу Івановича називали батьком. Його близькими друзями стали Дмитро та Сергій. Це були рідні брати, від яких відмовились батьки ще з народження. Вони вчили Сашка грати в футбол, писати й читати. Бачили зміни його настрою. Але іноді Сашко зникав і ніхто не знав, куди він ходив. Він повертався, тому це не викликало підозрінь.