Слава ЗСУ!

Що? Не розумію терміну! — сухо сказав Семуа.

Ну... Взяти когось із собою з жителів нашої планети...— Чайиик глянув на Петюкаитропа.— Або навіть двох... Вони б усе розказали, що треба, показали... І взагалі...

Семуа якусь хвилю мовчав. Лампочка иа його голові замиготіла швидше. Вій думав.

Ну що ж,— сказав він нарешті,— це цікава думка.

І знаєте... знаєте...— від хвилювання Чайник аж захли

иався.— Найкраще когось із молодих... Бо ж до вас летіти, мабуть, довгенько... І взагалі... ,, — Звичайно,— погодився Семуа.

От... от хоча б таких, як ми...— випалив Чайник.

Га? — вражено прохопився Петякантроп. Він явію ие чекав такого повороту справи.

От... от візьміть иасі — ударив себе в груди Чайник.— Ми., ми вам все-все розкажемо й покажемо. От візьміть! Ну! Будь ласка!..

Ти що?! — зашипів йому Петякантроп.— Ти що — вчадів? _А иазад?

Невідомо, чи почув це Семуа, але Котька почув добре. Проте Чайник, як той соловейко, крім свого співу, нічого не чув.

А... а потім иазад повернете. На „літаючій тарілці". Як самі прилетіли... Ми... ми нікому не скажемо! Чесне слово!

А що...— розважливо мовив Семуа.— Над цим варто подумати. Я подумаю, зв'яжуся з центром управління космічної програми...

Авжеж, авжеж,— підхопив Чайник,— треба погодити. Аякже. Ми це розуміємо. У иас це теж робиться. Але ви ие бійтесь, ми вам усе-все розкажемо, що треба... Ви не думайте. От що вас цікавить?

Га? — подав нарешті голос і Петякантроп.

Г — Нас цікавить все,— сказав Семуа.— Нас цікавить структура вашого суспільства, ваш спосіб життя, ваша виробнича діяльність...

Га? — Петякантроп подивився иа Чайиика.

А... можиа трохи конкретніше,— сказав Чайиик.

Нас цікавить, як ви добуваєте продукти споживання. Було б дуже добре, якби можна було захопити з собою... ку ко бо бо... Пробачте... Особисті знаряддя праці, шоб там у иас продемонструвати спосіб користування ними.

Га? — Петякантроп знову розгублено подивився па Чайника.

Ну... звичайно, це можиа...— не дуже певно сказав Чайиик.— Це можиа... але...

Розумію ваш сумнів,— сказав Семуа.— Правильно. Дещо треба зафіксувати иа місці, в умовах вашої планети, оскільки структура нашої планети дуже відрізняється од вашої.

Чайиик кивнув головою, хоча Котька був певен, що сумнів його викликаний зовсім іншими причинами. Судячи з бабиних слів, спосіб користування знаряддям праці не був предметом захоплення Чайннка. Так само, як і Петікантропа.

Але сьогодні ми не зможемо зайнятися цим,— сказав Семуа.— Я дію за зарані наміченою і затвердженою програмою. І порушити 'і! ие можу. Через чотири з половиною хвилини у мене космозв'язок з нашою орбітальною станцією. Ви ие повинні в цей час бути тут. Бу бу, ра ро... Пробачте... Я про все домовлюся щодо вас і завтра сам законтак- тую з вами. Прошу бути вдома і нікуди ие йти.

3-звичайно... Але... як же?..— Чайиик розгублено закліпав очима.— Там же баба... вона...

Ви хотіли б узяти її з собою? — турботливо спитав Семуа.

Ні-ні-ні! — перелякано замахав руками Чайник.— Ви що!.: В-вона... старенька, немічна... їй буде важко...

Тоді ие турбуйтесь. Я зроблю так, що вона нічого не побачить... Лі сі ку ко... Пробачте... Ми це вміємо робити. Яка ваша хата? Ви живете разом?..

Ні, але... він буде в мене...— за обох відповів Чайиик.— Хата третя од поля. Під бляхою. Дуже легко знайти. Біля воріт криниця й тополя. Зразу видио. Слухайте, а... а можна, щоб з нами ще один хлопець полетів?

Котька здригнувся від несподіванки й похолов. Він зовсім ие збирався летіти иа іншу планету. Одна справа законтакту- вати з пришельцем, а зовсім інша — летіти в якусь галактику, кидаючи маму, тата і всіх на світі. Котька не був до цього підготовлений.

Але одразу ж вій заспокоївся. Бо...

З Німеччини,— сказав Чайиик,— Демократичної. Отакий хлопець!.. Червоний слідопит. І взагалі... Він вам розкаже, як живуть у Німеччині. Вам буде цікаво. Адже иа землі багато країн, і кожна живе по-своєму.

Добре, я пораджуся... Це може бути корисно... А тепер ідіть. ! попереджаю: все, що ви тут бачили і чули,— сувора таємниця. Нікому иі слова. В разі чого я змушений буду застосувати анігіляцію.

Га? — роззявив рота Петякаитроп.

А... що це таке? — спитав Чайник.

Анігіляція це... От бачите кульку? — він підиіс догори руку, в якій була яскрава червона кулька.— Ап! — і кулька зникла.— Кулька анігілювалася. Тобто її ие стало.

Га? — рота Петякантроп просто уже не закривав. Так і стояв.

Я-ясно,— тремтячим голосом сказав Чайиик.

Котька відчув, як і в нього тремтять і підгинаються йоги.