Слава ЗСУ!

Але Грицько Половинка з першого ж дня, з першої хвилини став центром уваги в класі.

. Виявилося, що він їздив на математичну олімпіаду у Київ 1 одержав там якусь грамоту. Чайник спробував був засумніватися, але Половинка тут же довів свої математичні дібиості: множив і ділив в умі такі цифри, які Петякантроп неспроможний був розділити иа папері.

227

На першій перерві на Половинку прибігли подивитися з парарельного «А» класу.

На другій перерві иа нього вже бігали дивитися старшокласники.

А иа третій перерві бігала дивитися майже вся школа. Навіть учителі зазирали.

Після уроків весь клас проводжав його аж иа узлісся, д0 діда Мирона.

Юрбою оточивши Половинку, всі мовчки слухали, що він розказував.

А розказував вій про славнозвісну єгипетську піраміду Хеопса.

У цієї піраміди є якості, природу яких учені досі не можуть пояснити. Так, наприклад, якщо підвісити маятник над вершиною зменшеної моделі піраміди, він обов'язково відхилиться вбік або повільно обертатиметься навколо вершини, але ніколи не висітиме прямо і без руху. Якщо помістити всередині моделі м'ясо чи овочі, вони висихають і ие псуються. А один американський учений побудував собі житло у формі піраміди. І там спав. І вже через кілька днів з'ясувалося, що він, по-перше, став значно менше важити, по- друге, йому для нічного відпочинку почало вистачати значно менше часу. І, по-третє, в нього з незрозумілих причин значно покращилася пам'ять... От... Дивно поводять себе також рослини, якщо помістити їх у скляну модель піраміди. Спершу вони починають хилитися на схід, потім описують півколо, рухаючись з півдня на захід. А якщо з західної сторони рослину заслонити алюмінієвим екраном, її загадковий рух припиняється. У будь-якій іншій позиції екран не діє... От!

Навіть учителя географії Феодосія Марковича, який розповідав цікавіше за всіх учителів, не слухали вони з такою увагою.

Коли, провівши Половнику, мовчазні й замислені, поверталися назад. Чайник глибокодумно зітхнув і сказав:

М-да... інтересний кадр!.. І взагалі...

Не інакше, як вій сам спить у піраміді,— розтягнув рота у посмішці Петякантроп.— Тому-то такий маленький... І пам'ять така могутня... Ги-ги!..

Але ніхто ие засміявся.

ї тут Петякантроп уперше відчув небезпеку.

До появи Половники Петякантроп владарював у класі безроздільно. Його слово було закон. Якщо хтось огинався, насмілювався протестувати, Петякантроп коротко казав:

«Вріжу1-» — ' вР'зав- Авторитет його фізичної сили був незаперечний. Навіть деякі семикласники його боялись.

Поява Половинки з його захоплюючими розповідями одразу відчутно позначдлася на Петікантроповому авторитеті. Наче хирлявий Половиика взяв той авторитет своїми слабосильними рученятами, зняв з високого цвяха і спокійнісінько шпурнув у помийницю. Тепер усі ходили й дивилися Половинці в рот. І чекали, що вій скаже. І він щодня говорив якісь потрясаючі речі про різні загадки й таємниці. Сьогодні про «летючих голландців», про кораблі, що носяться по морях з мертвим екіпажем на борту або навпаки, без жодного члена команди, яка несподівано в одну мить кудись зникла, залишивши в камбузі паруючий борщ... Завтра про кам'яних ідолів і скарби інків... Післязавтра про таємницю озера Тітікака... І все це Половинка розказував якось так, що одразу ставало моторошно й цікаво. І хотілося будь-що розгадати таємницю.

Навіть Чайник ходив за ІІоловннкою, мов зачарований.

Петякантроп мусив щось робити. Якось вій вибрав момент під час перерви, коли біля і Іоловиики нікого не було, підійшов до нього впритул і сказав:

Слухай, ти! Очкарик! Ти думаєш, ти розумний? Так?.. Помиляєшся! Дурний ти, а ие розумний! От, що це таке? — вій підніс до Половинчиного носа кулак.

Кулак,— спокійно сказав Половиика.

От бачиш — ие вгадав! Це — ие розгадана тобою таємниця. От! І я тобі зараз допоможу її розгадати! — і Петякантроп тицьнув Половинку прямо у підборіддя. Половинка не встояв на ногах і сів.

Ги-ги! — вищирився Петякантроп.— А тепер біжи до вчительки скаржитися!

Петякантроп чогось не сумнівався, що Половинка побіжить скаржитися. А що ж іще може зробити цей слабак? Він поскаржиться, а Петякантроп при всіх кине йому в обличчя: «Ябеда!» І Половинки нема. Зник, як булька на воді. З усіма своїми таємницями. Ябеда — це ие людина. Ябед і донощиків зневажають усі.

Але Половиика скаржитися не побіг. Він підвівся, потер забите підборіддя, зітхнув і сказав:

/ Бідний ти чоловік. Меиі тебе жаль. Ти, мабуть, хворий. Здорова людина ие стане ні з того ні з сього лізти з кулаками. Та ще й до слабішого за себе.