Слава ЗСУ!

Петякантроп розгубився. Він не знав, як йому реагувати, "іе раз тицьнути Половинку рука не піднімалась. А інших аргументів Петякантроп не мав. На його щастя, продзве_ нів дзвоник, і довелося бігти в клас. Половинка нікому нічого не сказав. З однокласників ніхто не бачив, і на цьому могло б усе закінчитися. Та Петякантроп вважав себе ображеним. При свідках знову «врізати» Половинці він не наважився. А що, як стануть на захист? Тоді зовсім прощай авторитет. І Петякантроп вирішив застосувати тактику раптових нальотів. Він підстерігав Половинку по дорозі додому, наскакував ззаду, валив з ніг, швидко давав кілька тумаків і, ие обертаючись) спокійно йшов собі геть — наче то не він.

Мусив же цей слабак колись поскаржитися!

Але Половинка вперто не скаржився, а продовжував розповідати свої захоплюючі таємничі історії. Одного разу він завів мову про зміїв.

Виявляється, його двоюрідний брат працює в Київському зоопарку, і саме в тераріумі, де змії. Там є і кобра, і гюрза, і пітои, і багато інших.

Половинка говорив про ннх з піднесенням. («Люди даремно так ставляться до зміїв. Змії приносять велику користь. Недарма ж і емблема медицини — чаша і змія».) Але з особливим захопленням говорив Половинка про гримучу змію.

— її називають джентльменом зміїного світу. Це єдина в світі змія з гуркалом, тарахкалом на хвості. Перші гримучі змії з'явилися в другій половині третейської ери, і в результаті природного добору вижили індивідууми з найсильиі- шою отрутою і иайгучнішим музичним інструментом. Було багато випадків приручення гримучииків людьми. Один пастор з Каліфорнії привчив гримучника дзвонити перед кожною молитвою. А один золотошукач-—Олин Янг — тримав гримучника замість собаки. Коли приходив хтось чужий, гримучиик висовував своє тарахкало у вікно й торохтів. Ну і той чужий тікав так, що аж п'яти мелькали... У індіанців Північної Америки гримучиик був символом свободи. Вбити гримучу змію дуже важко. Вона страшенно живуча. Можна вважати гримучника тричі вбитим, а він ще може завдати смертельний удар. Відрубана голова гримучника може вкусити навіть через годину.. Тарахкало — не єдина прикраса гримучника. На морді його зяють дві ямочки," наче на щічках усміхненої дівчинки. Це — своєрідні приймачі інфрачервоного випроміиення які сприймають коливання температури з точністю до однієї десятої градуса. Завдяки цьому змія визначає місцеперебування своєї жертви в абсолютній темряві й наводиться иа иеї, як ракета на ціль. Гримучиик відчуває наближення навіть найменшої тепло-

повної тваринки. Вкушені гримучником найчастіше вмивають від страху. Після нападу гримучиика єдиний вихід ягти на землю й чекати допомоги. Тоді, як пишуть, дев'яносто сім шансів із ста врятуватися...

д звідки тобі все це відомо? — спитав Чайник.

Читав. Цікавився. Я... навіть... нишком узяв одного

маленького гримучиика в тераріумі у брата. Думав привчи-

- Ну!.. А... а чим же ти його годував?

А гримучник може нічого не їсти цілий рік. Але я його

не тримав довго,— Половинка загадково усміхнувся...— Нащо він мені. У мене ж ворогів нема

І Половинка, як завжди, коротко хихикнув, прикривши рота долонею.

Спершу, слухаючи Половинчииі історії, всі дивувалися і думали, що він прибріхує, а то й просто бреше. Але потім перевірили (по кинжках, журналах, иа які вій посилався) і переконалися, що все правда.

Того вечора хлопці допізна грали на вигоні у футбола. Розходилися додому, як уже зовсім смеркало, так що й м'яча в треві ие видно. Петякантроп так набігався й награвся, що ледве ноги тяг. Шлях його пролягав попід лісом повз город діда Мирова. Вій жив на тому ж кутку, за три хати від діда.

Петякантроп уже майже минав город діда Мирона і раптом... Раптом наче хто схопив його за ноги чіпкими руками. Він застиг як укопаний.

У траві зовсім близько щось заторохкотіло. Сухо й лунко. Заторохкотіло й перервалося. Потім знову. Ще ближче.

Петякантроп напружив зір.

У траві щось ворушилося.

Ворушилося й торохкотіло.

І наближалося, підповзало до нього.

Крижаиі пальці страху стиснули Петікантропове серце. Він не міг иі ворухнутися, ні дихнути.

Грнмучиик!..

Той клятий Половинка ніколи не бреше.

Взяв у брата в тераріумі гримучу змію і привіз із собою. Щоб привчити замість собаки, і от...

Щось знову заторохкотіло й поповзло, перетинаючи Петі- кантропу шлях.

Праворуч був ліс. Ліворуч город діда Мирона. Ніде ні Душі. Хлопці пішли в інший бік.

'емрява дедалі густішала. «Гримучник визначає місцеперебування своєї жертви в абсолютній темряві й наводиться