Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Шукач-Стрілець. Темна вежа

Коли він закінчив перезаряджати свою зброю, вони наблизилися до нього майже впритул. У чоло йому втрапила палиця й зідрала шкіру. З ранки миттю почала сочитися кров. За дві секунди вони будуть від нього на відстані простягненої руки. На передовій лінії він побачив Кенерлі, молодшу дочку Кенерлі (десь років одинадцяти), Субі, двох завсідників бару, шльондру Емі Феддон. Він викосив усіх, і не тільки їх, а й тих, що йшли позаду. Тіла, немов опудала, глухо гепалися на землю. Кров і мізки так і струмували.

Приголомшені, вони на якусь мить загаялися, й обличчя юрби розпалося на окремі фрагменти — лиця збитих із пантелику людей. Якийсь чоловік під акомпанемент власного вереску виписував великі кола. Жінка з пухирями на руках задерла голову в небо і збуджено реготала. Чоловік, якого стрілець уперше побачив, коли той із набурмосеним виглядом сидів на східцях крамниці, з переляку наклав у штани.

Щойно він устиг перезарядити один револьвер, як побачив, що до нього, розмахуючи стиснутими в руках дерев'яними хрестами, з лементом на всіх вітрилах мчить Сильвія Пітстон.

— ЛУКАВИЙ! ДИЯВОЛ! ДІТОВБИВЦЯ! МОНСТР! ЗНИЩ-ТЕ ЙОГО, БРАТИ Й СЕСТРИ! РОЗЧАВІТЬ ГАДА-ДІТО-ВБИВЦЮ!

Дві кулі, випущені в обидва розп'яття, розтрощили на друзки дерев'яні перекладини, ще чотири влучили жінці в голову. Було таке дивне враження, що вона якось зібгалася, увібравши своє тіло всередину, ніби закрила акордеон.

На мить люди, як у живій картині, застигли в своїх позах, зачудовано втупившись у неї поглядами, а тим часом пальці стрільця професійно перезаряджали револьвери. Гарячий метал немилосердно обпікав шкіру пальців, залишаючи на пучках чіткі сліди у вигляді кружалець.

Людей поменшало: він викосив їх, неначе косар — траву. Він гадав, що смерть жінки змусить їх відступити, але хтось метнув у нього ножа. Рукоятка влучила йому просто в перенісся, і стрілець упав. Згусток осатанілої юрби вже тягнувся до нього руками. Він знову розстріляв усі патрони, а порожні гільзи сипалися на нього. Голова розколювалася, перед очима пливли великі коричневі КЧ)ла. Один із пострілів не влучив у ціль, проте решта розправилася з одинадцятьма нападниками.

Та вони — ті, що досі були живі, — все ж таки добралися до нього. Він розстріляв чотири патрони, які встиг загнати в барабан, а потім збіговисько заходилося духопелити його та наносити колоті рани. Кількох нападників, що повисли на його лівій руці, він скинув із себе, й вони гепнулися на землю. Руки заходилися виконувати свій безвідмовний трюк. На нього градом сипалися стусани. У плече. По спині. По ребрах. У сідницю встромили предмет, що міг бути виделкою. Якийсь маленький хлопчик, протиснувшись крізь натовп, устиг один раз сильно різонути його по литці. Стрілець зніс йому голову.

Юрба поріділа, і він знову дав їм жару, цього разу стріляючи в спини. Ті, що лишилися, почали відступати до роз'їдених повітряною ерозією будівель пісочного кольору. Та руки продовжували свою справу, немовби послужливі пси, готові виконувати для тебе сальто не раз і не два, а цілу ніч. Ці руки косили на ходу. Останній саме спромігся видряпатися на східці заднього ґанку цирульні, коли стрільцева куля наздогнала його, втрапивши у потилицю. «А-а!» — скрикнув чоловік і звалився зі сходів. Таким було передсмертне слово Талла, що поставило крапку в їхніх стосунках.

Знову запанувала тиша, заповнивши собою дурманну порожнечу.

На тілі стрільця було, мабуть, зо двадцять ран, і всі вони були несерйозними, за винятком глибокого порізу на литці. Він перев'язав її стрічкою, вирваною з сорочки, підвівся з землі і оглянув поле бою.

Вони лежали хвилястим, зигзагоподібним ланцюгом, що зміївся від чорного входу цирульні до того місця, на якому стояв стрілець. Лежали в найрізноманітніших позах. І ніхто не справляв враження сплячого.

Він рушив уздовж стежини мерців, на ходу перелічуючи їх. У крамниці якийсь чолов'яга незграбно розкинувся на підлозі, любовно обіймаючи надтріснуту банку з солодощами, яку поцупив перед смертю.

Він дійшов до того місця, звідки все почалося, — середини безлюдної головної вулиці. Він застрелив тридцять дев'ять чоловіків, чотирнадцять жінок і п'ятеро дітей. Убив усіх мешканців Талла.

Перший подув суховію доніс до нього нудотно-солодкий запах. Простеживши напрямок, звідки йшов сморід, стрілець підвів голову й кивнув. На дощатому даху Шебового шинку, розіп'ятий за допомогою дерев'яних кілків, розкладався труп Норта. Рот зяяв порожнечею, мертві очі розплющені. На брудній шкірі лоба стояло багряне тавро великого роздвоєного копита.

Стрілець вийшов із міста. Його мул пасся на клаптику бур'янів ярдів за сорок від колишнього диліжансового шляху. Стрілець відвів його назад до стайні Кенерлі. Надворі вітер награвав короткі уривки мелодій. Тимчасово поставивши мула у стійло, стрілець пішов назад до шинку. Там він знайшов у сараї драбину, заліз на дах і зняв труп Норта. Тіло важило менше за в'язанку хмизу. Стрілець скинув його з даху, щоб він міг приєднатися до компанії звичайних городян, тих, що померли лише один раз. Потім зайшов у шинок, перекусив біфштексами з хлібом і випив три кухлі пива. Тим часом надворі стемніло, і в повітря здійнялися хмари піску. Ніч він проспав у ліжку, де раніше кохався з Еллі. Спав міцно, без сновидінь. На ранок вітер вщух, і знову засяяло сонце — як завжди, яскраво і безжурно, ніби нічого й не сталося. Трупи віднесло вітром на південь, немов перекотиполе. Ближче до полудня, перев'язавши рани, він вирушив у путь.

Попередня
-= 29 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 1.


Останній коментар

Buriakvova 29.01.2015

Де 2 частина


Додати коментар