Слава ЗСУ!

Обхопивши Венді однією рукою, Дік підняв її, а іншою рукою пригорнув до себе Денні. І побіг до сходів.

Коли Геллоран здавив зламані ребра, а в спині щось зайшло одне за одне, Венді пронизливо скрикнула від болю, однак Дік не зупинявся. Не відпускаючи їх, він побіг униз по сходах. Одне око було широко розкрите в розпачі, інше запливло, перетворившись на крихітну щілинку. Дік нагадував одноокого пірата, що викрадає заручників, щоб потім одержати за них викуп.

У раптовому осяянні він зрозумів, чому Денні сказав, що занадто пізно. Він відчув, як у підвалі назріває вибух, назріває, щоб роздерти нутро цього клятого будинку.

І помчав, стрілою пролетів по вестибюлю просто до двостулкових дверей.

Чудовисько квапилося по підвалу на слабке жовте світло єдиної лампочки, туди, де була топка. Воно схлипувало від страху. Ще трохи — зовсім трохи, — і воно здобуло б хлопчиська разом з його чудовою, ні з чим не порівнянною силою! Тепер програти не можна було. Цього не можна було допустити. Воно скине тиск у котлі, а потім суворо покарає хлопчиська.

— Не можна! — кричала істота. — О ні, не можна!

Спотикаючись, вона поспішила через кімнату до котла. Половина довгого циліндричного корпуса була аж червона, випромінюючи рівний жар. Котел пихкав, скреготав і, як дивовижна калліопа³⁰, з шипінням випускав в усі боки хмарини пари. Стрілка манометра втекла на дальній кінець шкали.

— Ні, цього не можна допустити! — закричав доглядач-управляючий.

Істота поклала руки — руки Джека Торренса — на вентиль, не звертаючи уваги на запах горілого, який піднявся від обвугленої плоті, коли розпечене колесо потонуло в ній, начебто це був м’який дорожній бруд. Вентиль піддався. Істота з торжествуючим криком відвернула його до упору. З котла із громовим ревом вирвалася пара — немов дружно засичала дюжина драконів. Але перш ніж пара повністю сховала з виду стрілку манометра, та виразно почала відхилятися назад.

— ПЕРЕМОГА! — заволала істота. У гарячому тумані, що піднімався, вона виробляла непристойні па, розмахуючи над головою охопленими полум’ям руками. — ВСТИГ! ПЕРЕМОГА! ВСТИГ! ВСТИГ ВЧАСНО!

Слова, що злилися в пронизливий крик торжества, поглинув руйнівний рев — це вибухнув котел «Оверлука».

Вивалившись із двостулкових дверей, Геллоран проніс обох по канаві, проритій у великому заметі на ґанку. Він чітко бачив звірів — кущі живоплоту, — чіткіше, ніж раніше, і в ту мить, коли він зрозумів, що збулися його найгірші побоювання й звірі перекрили дорогу від ґанку до снігохода, — готель вибухнув. Діку здалося, що все відбулося одразу, хоча пізніше, згадуючи перебіг подій, він зрозумів — такого бути не могло.

Пролунав несильний вибух, що звучав немовби на одній всепроникаючій ноті,

(ВУУУУММММММММММММ...)

після цього в спину вдарило тепле повітря, яке мовби обережно підштовхнуло їх. Подих вибуху скинув усіх трьох із ґанк^, і поки вони летіли в повітрі, у голові Геллорана мигнула поплутана думка:

(ось так повинен почувати себе супермен)

Випустивши Денні й Венді, він врізався в замет. Сніг набився під сорочку й у ніс, і Геллоран невиразно усвідомив, що постраждалій щоці від цього приємно.

Потім він заледве видерся на верхівку замету, не думаючи в цей момент ні про звірів живоплоту, ні про Венді Торренс, ні навіть про хлопчика. Він перевернувся на спину, щоб бачити, як умирає готель.

Вікна «Оверлука» розлетілися. У бальній залі ковпак, що прикривав годинник на камінній полиці, тріснув, розвалився надвоє й упав на підлогу. Годинник перестав цокати; зубчики, стержні, балансир завмерли. Пролунало чи то зітхання, чи шепіт, вилетіла велика хмара пилу. У двісті сімнадцятому ванна раптом розкололася навпіл, випустивши дещицю зеленуватої смердючої води. У президентському люксі раптом спалахнули шпалери. Двері бару «Колорадо» зненацька зірвалися з петель і звалилися на підлогу їдальні. Вогонь потрапив під арку підвалу на великі купи й стопки старих паперів, і ті спалахнули, фиркаючи, як бенгальські вогні. Кипляча вода порскала на язики полум’я, але не гасила їх. Папери скручувалися й чорніли, як осіннє листя, що горить під осиним гніздом. Топка вибухнула й рознесла стельові балки підвалу: ламаючись, вони обсипалися, як кістки динозавра. Нічим не стримуваний газовий пальник, що живив топку, зметнувся ревучим вогненним стовпом крізь тріснуту підлогу вестибюлю. Килимові доріжки на сходах зайнялися й наперегони погнали полум’я до майданчика другого поверху, начебто жадали повідомити надзвичайно приємну звістку. Готель трясла канонада вибухів. У їдальні із тріском і дзенькотом, збиваючи столи, звалилася люстра — двохсотфунтова кришталева бомба. П'ять димарів «Оверлука» вивергнули полум’я до вимоїн у хмарах.

---

 30 Калліопа — клавішний музичний інструмент, що складається з кількох рядів парних свистків.