Слава ЗСУ!

Він посвітив вище, і промінь ліхтарика вирвав з темряви лампочку, що звисала зі стелі, густо обліплена павутиною. Вимикача не було.

Джек підвівся навшпиньки й спробував угвинтити лампочку. Вона слабко засвітилася. Він знову взяв накладну на туалетний папір і скористався нею, щоб стерти трохи павутини. Не можна сказати, що стало набагато світліше.

Не вимикаючи ліхтарика, Джек нипав поміж коробок і стопок паперу в пошуках щурячих слідів. Пацюки тут жили, але не дуже довго... може, кілька років. Він завважив трохи лайна, що розсипалося від старості в порох, і кілька старих, нежилих гнізд, зроблених з недогризків паперу.

Джек витягнув з однієї пачки газету й глянув на заголовки.

ДЖОНСОН ОБІЦЯЄ НАЛЕЖНИМ ЧИНОМ ЗДІЙСНИТИ ПЕРЕХІД

«Кажуть, роботи, розпочаті Джей-Ф-К, наступного року триватимуть».

Це була «Рокі Маунтен Ньюз» від 19 грудня 1963 року. Він кинув її назад у пачку.

На думку Джека, його зачаровувало саме те банальне відчуття ходу історії, яке відчуває кожен, хто переглядає новини десяти- або двадцятилітньої давності. Серед складених у пачки газет він виявив пробіли: із тридцять сьомого по сорок п’ятий, з п’ятдесят сьомого по шістдесятий, із шістдесят другого по шістдесят третій, — жодної газети. Джек здогадався, що в ці періоди готель був зачинений, поки телепні билися за великий приз.

Йому все ще не дуже вірилося в те, як Уллман пояснив переривчасту кар’єру «Оверлука». Здавалася б, сама лише мальовнича місцевість, де розташувався готель, була запорукою безперервного успіху В американському суспільстві — навіть коли цього суспільства ще не було як такого — завжди були вершки, і Джекові здавалося, що у своїх мандрівках вони обов’язково повинні були зупинятися в «Оверлуку». Навіть назва звучала належним чином. «Волдорф» у травні, «Бар-Гарбор Гаус» у червні й липні, «Оверлук» у серпні й на початку вересня, а опісля — Бермуди, Гавана, Ріо, однаково. Стопка старих реєстраційних книг тільки підтвердила його припущення. Нельсон Рокфеллер у п’ятдесятому. Генрі Форд із родиною у 1927-му. Джин Гарлоу в тридцятому році. Кларк Ґейбл із Керол Ломбард. У п’ятдесят шостому всі верхні поверхи винаймає на тиждень «Дерріл Ф. Цанук і компанія». Гроші повинні були литися в касу, як із золотої жили. Імовірно, управляючий був геть кепський.

Безсумнівно, тут була сама історія — і не лише в газетних заголовках. Вона була похована в Гросбухах, рахунках і квитанціях за обслуговування, хоча це й не впадало в око. У 1922 році о десятій годині вечора Воррен Дж, Ґардінґ замовив цілого лосося і ящик пива. Але з ким він їв і пив? Чи була це партія в покер? Стратегічна нарада? Що?

Джек глянув на годинника і з подивом відзначив, що відтоді, як він спустився сюди, непомітно пробігло сорок п'ять хвилин. Руки він вимазав мало не до ліктів, і, напевно, пахло від нього кепсько. Він вирішив піти нагору і прийняти душ раніше, ніж повернуться Венді й Денні.

Джек повільно йшов поміж паперових гір, а в ожилому мозку швидко — так, що робилося весело, — прокручувалися деякі можливості. Такого з ним не бувало вже багато років. Йому раптом здалося, що книга, яку він пообіцяв самому собі напівжартома, і справді може написатися. Можливо, це буде роман... або історична річ, або історичний роман — чимала книга, що розходиться звідси — від епіцентру вибуху — по сотнях сюжетних ліній.

Він зупинився під лампочкою, машинально дістав із задньої кишені хусточку й обтер губи. І тут побачив альбом для вирізок.

Ліворуч від Джека, на кшталт пізанської, піднімалася готова ось-ось звалитися вежа з п'яти коробок. Поверх неї, казна-як роками зберігаючи похиле положення, балансував товстий альбом у білій шкіряній оправі, його сторінки хрест-навхрест обвивав золотий шнур, зав'язаний святковим бантом.

Джек, зацікавившись, підійшов і зняв його. На обкладинці лежав товстий шар пилу. Він підняв альбом до губ, здув пил, що злетів хмариною, і розкрив його. При цьому випала листівка, він піймав її на півдорозі до кам'яної підлоги. На красивому кремовому папері було опукле зображення «Оверлука», у всіх вікнах якого горіло світло. Галявину й дитячий майданчик прикрашали китайські ліхтарики, що м’яко світилися. Здавалося, можна ступнути просто туди, у готель «Оверлук», яким він був тридцять років тому

Горас М. Дервент просить вас зробити йому приємність і бути присутнім на балі-маскараді на честь урочистого відкриття ГОТЕЛЮ «ОВЕРЛУК».

Обід буде подано о восьмій годині вечора, маски знімаються опівночі, тоді ж — танці.

29 серпня 1945 р.

Обід о восьмій! Маски знімаються опівночі!