Слава ЗСУ!

Він просто бачив усе це: в їдальні — найбагатші люди Америки зі своїми дружинами. Смокінґи й блискучі крохмальні сорочки; вечірні плаття; грає оркестр; іскряться фужери на високих ніжках. Дзенькіт келихів, веселий ляскіт пробок шампанського. Війна закінчена — або майже закінчена. Попереду майбутнє — світле й сяюче. Америка, світовий колос, нарешті зрозуміла це і прийняла.

А пізніше, опівночі, крик самого Дервента: «Маски геть! Маски геть!» Обличчя відкриваються і...

(І над усім запанувала Червона Смерть!)

Джек насупився. З якого далекого закутка пам’яті це ви-іілило? Едґар По, Великий Американський Писака. В останню чергу можна було уявити, що Е. А. По оплакує сяючий, ниблискуючий «Оверлук» із запрошення, яке Джек тримав у руках.

Він вклав запрошення назад і перегорнув сторінку. Вирізка з якоїсь денверської газети, дата внизу •підкреслена: 15 травня 1947 року.

ШИКАРНИЙ ГІРСЬКИЙ КУРОРТ ЗНОВУ ВІДКРИВАЄТЬСЯ БЛИСКУЧИМ СПИСКОМ ГОСТЕЙ «Дервент стверджує: “Оверлук” стане одним із чудес світу.

Дейвід Фелтон, художній редактор.

За свою тридцятивосьмилітню історію готель «Оверлук» відкривався не раз, але ніколи — так блискуче й стильно, як обіцяє Горас Дервент, таємничий каліфорнійський мільйонер, нинішній власник готелю. Дервент, який не приховує, що вбухав у своє нове підприємство більше мільйона доларів (кажуть, що цифра наближається радше до трьох мільйонів), стверджує, що новий “Оверлук” стане однією з найвідоміших пам’яток у світі, готелем, який згадують по ночах і тридцять років опісля. Коли Дервента, який володіє, за чутками, солідними закладами в Лас-Веґасі, запитали, чи вважати відновлення “Оверлука” за його рахунок знаком того, що Дервент вийшов на стежку війни за легалізацію ігорних домів типу казино в Колорадо, літаковий, кінематографічний, військовий і корабельний магнат заперечував це... з посмішкою. «Відкрити ігорний дім в “Оверлуку” означало б зганьбити його, — сказав він, — і не думайте, що я хочу переплюнути Веґас! Для цього там занадто багато моїх маркерів! Мені абсолютно нецікаво влазити за лаштунки політики через легалізацію ігорних домів у Колорадо. Це однаково, що плювати проти вітру». Після офіційного відкриття заново пофарбовані, обклеєні шпалерами й обставлені номери “Оверлука” (нещодавно, коли роботи фактично закінчилися, там відбулося грандіозне і винятково вдале свято) займуть поважні гості за списком, який відкриває дизайнер із Чикаго Корбет Стені й завершує...»

Ошелешено посміхаючись, Джек перевернув аркуш. Тепер він дивився на велику, на всю сторінку, вирізку з розділу «Подорожі» нью-йоркської «Санді Тайме». Стаття про самого Дервента, лисіючого чолов'ягу, який навіть зі старої газетної фотографії пронизує поглядом. Окуляри без оправи й начебто олівцем намальовані вусики в стилі сорокових років зовсім не робили його схожим на Еррола Флінна. Обличчя залишалося обличчям бухгалтера. Кимось — або чимось — іншим його робили очі.

Джек швидко переглянув статтю. Більшу частину відомостей він уже знав із торішньої розповіді про Дервента в «Ньюсвіку». Народився в бідній родині в Сен-Полі, так і не закінчив коледж. Замість цього пішов на флот. Швидко робив кар’єру, потім покинув службу через затяті дебати щодо пропелера нового типу, який він винайшов. У перетяганні канату Військово-морським флотом і невідомим хлопцем на ім'я Горас Дервент дядько Сем не виказав переможця, але вгадати його неважко. Зате другого патенту дядько Сем уже не одержав, а було цих патентів чимало.

Наприкінці двадцятих — на початку тридцятих Дервент зацікавився авіацією. Він купив збанкрутілу компанію, що займалася запиленням полів, перетворив її на авіапошту — і мав успіх. І далі патенти: нова конструкція крила моноплана; бомботримач, використаний потім у літаючих фортецях, які поливали вогненним дощем Гамбурґ, Дрезден і Берлін; кулемет зі спиртовим охолодженням; прототип сидіння катапульти, пізніше застосований на реактивних літаках Сполучених Штатів.

А бухгалтер, що жив в одній оболонці з винахідником, увесь час збільшував заощадження. Кілька військових заводів у Нью-Йорку й Нью-Джерсі. П'ять текстильних фабрик у Новій Англії. Хімічні заводи на збанкрутілому Півдні. До кінця Великої депресії весь його статок був лише жменькою керованих ним підприємств, куплених за разюче низь кими цінами, а продати їх можна було тільки ще дешевше. У якийсь момент Дервент обмовився, що, закривши справу, отримав би вартість трирічного «шевроле».

Джек згадав: ходили чутки, що для того, аби не піти під воду з головою, Дервент удався до, м'яко кажучи, не вельми законних способів. Він був замішаний у незаконній торгівлі спиртним. Пов'язаний із проституцією в Мідвесті, з контрабандою на південному узбережжі, де були його фабрики добрив. Нарешті він зайнявся ігорною справою, що зароджувалася на заході.