Слава ЗСУ!

В приміщенні колишньої комори свинота обладнала свою штаб-квартиру. Тут, послуговуючись книгами, експропрійованими в панськім маєтку, свиноголів’я студіювало ковальство, теслярство та інші корисні ремесла. Сніжок, окрім того, займався ще й створенням організацій, що їх він називав Комітетами тварин, або, скорочено — Комтварами, віддаючи цій справі всю свою, здавалося, невичерпну енергію. Так було створено в найкоротший час «Комітет по виробництву яєць» («Комвиряй») для курей, «Спілку чистих хвостів» (Спілчисхвіст) для корів, «Комітет перевиховання диких товаришів» (Компервихдикт), — метою останнього було одомашнення зайців та щурів, «Рух за білу вовну» (Рухбілвов) для овець, та силу-силенну всіляких інших організацій, не кажучи вже про курси ліквідації неписьменності, інакше — Лікнепи. Загалом кажучи, то все була марна праця. Приміром, спроби одомашнення диких товаришів зазнали краху майже одразу: ті поводилися точнісінько так само, як і раніше, і, коли відчували, що до них ставляться поблажливо, то просто гріли на цьому лапи. Кішка охоче увійшла до Компервихдикту і з самого початку виявила неабияку активність в його діяльності. Одного дня її можна було бачити на даху маєтку перед зграйкою горобців на певній відстані від неї. Кішка, напівзаплющивши очі, вельми ласкаво розповідала їм, що відтепер усі тварини й птахи — побратими, а кожен горобець чи горобчиха можуть спокійно підійти й сісти їй на лапу. Горобці уважно слухали її, але скористатися з нових порядків чомусь не поспішали.

Далебі, найбільший успіх мали курси лікнепу. Під осінь майже всі тварини на фермі стали більш-менш письменними, навчившися читати або писати.

Що ж до свиней, то й читали і писали вони однаково бездоганно, краще за всіх. Собачня досить легко опанувала читання, але опріч Семи Заповідей її ніщо не цікавило. Віслюк Бенджамін умів читати краще за собак і часом після робочого дня читав уголос іншим тваринам клапті старих газет, знайдені на смітнику. Далебі, Бенджамін читав незгірш за будь-кого із свиноти, та ніколи не демонстрував своїх здібностей при громаді. «Не бачу нічого такого, що було б варто читати», — бувало промовляв він. Конюшина опанувала всю абетку, але так і не навчилася компонувати із окремих літер слова. Боксер дістався лиш до літери «Г». Своїм величезним копитом він виводив на пилюці А, Б, В, Г, а потім, прищуливши вуха й раз у раз трясучи чубом, стояв, утупившись в них і щосили намагаючись пригадати наступні літери, та марно. І навіть коли йому часом удавалося прорватися далі й запам’ятати подальші літери — Д, Є, Ж, 3, як тут же виявлялося, що він уже не може пригадати літер попередніх, ні А, ні Б, ні В, ні навіть Г! Врешті він поклав собі вдовольнитися чотирма першими літерами і виводив їх на землі по кілька разів на день, щоб |трохи освіжити свою пам’ять. Моллі вибрала із усієї абетки лише ті п’ять літер; з яких складалося її ім’я; решта знаків її аніскілечки не цікавили. Коли їм загадували писати якийсь твір на вільну тему чи навіть диктант, вона гарненько складала із гіллячок чи хворостинок своє ім’я, оздоблювала його кількома квіточками — і далі могла цілими годинами тупцяти довкола, милуючись на діло копит своїх.

Решта ж тварин ферми так і не спромоглися просунутися далі літери А. Крім того, як згодом з’ясувалося, найдурніші із них, такі, приміром, як вівці, кури, качки тощо, не могли, хоч убий, доладу вивчити напам’ять Сім Заповідей. Після довгих роздумів Сніжок оголосив, що Сім Заповідей можна, по суті, звести до одного загальнозрозумілого гасла, а саме: «Чотири ноги — то добре, дві ноги — то кепсько». Саме в цьому, пояснив він, і полягає основний принцип скотинізму. І той, хто глибоко засвоїть його, буде застрахований від згубного впливу людини.

На перший погляд, цей принцип виключав птахів, оскільки в них теж було дві ноги, але Сніжок довів, що це не зовсім так.

— Пташині крила, — сказав він, — це передусім орган рухання, а не орган діяння. Тож, виходить, між пташиним крилом і тваринячими ногами чи, скажімо, лапами, товариші, немає суттєвої, сказати б, принципової різниці. Характерна ознака людини — це п’ятипальцева рука, за допомогою якої вона й чинить усе зло на нашій із вами землі.

Пернаті так і не збагнули усіх премудростей Сніжкових довгих тирад, але загалом його думка до них таки дійшла, і всі малообдаровані тварини ретельно заходилися вивчати напам’ять нове керівне гасло. «Чотири ноги — то добре, дві ноги — то кепсько», — було написано великими білими літерами на задній стіні клуні, трохи вище Семи Заповідей. Засвоївши, нарешті, це гасло напам’ять, вівці із захватом сприйняли його і раз у раз, пасучись на пасовиську, починали одностайно бекекати: «Чотири ноги — то добре, дві ноги — то кепсько», «Чотири ноги — то добре, дві ноги — то кепсько», — і так цілими годинами, не показуючи при цьому жодних ознак утоми.