Слава ЗСУ!

Ціле літо робота йшла з точністю годинникового механізму. Чотириногі фермери нарешті пізнали щастя, про яке раніше не могли навіть мріяти. Ремигаючи, вони тепер діставали ще й незрівнянну насолоду від того, що самі споживали плоди своєї власної праці, добуті самими для себе, а не даровані якимось глитаєм-хазяїном. Позбувшись клятих двоногих паразитів, нікому у світі не потрібних, чотириногі зажили в небаченім доти достатку. І не лише кормів, навіть дозвілля стало незрівнянно більше, незважаючи на всю їхню технічну й виробничу темноту. А всіляких несподіваних труднощів та перешкод, гай-гай, не бракувало; так, приміром, коли вони приступили до збирання зернових, то, провівши сяк-так обмолот, на колишній манір, вони змушені були провіювати зерно власним дихом, бо комбайна, на фермі не було, — і невідомо, чим би це все могло скінчитися, коли б не кмітливість свиноти й не потуга Боксера, що завжди приходили па допомогу. Боксер викликав захоплення у кожного, хто його бачив. Його знали як невтомного трудівника ще за старих часів, але тепер він працював за трьох собі подібних; бували дні, коли здавалося, що вся ферма тримається лиш на його могутнім карку. З раннього ранку й до пізнього вечора він працював, не знаючи втоми, і завжди був там, де в дану мить ставало найважче. Він навіть домовився з одним із ранніх півнів, щоб той будив його на півгодини раніше за інших, так що ще до початку загального трудодня встигав попрацювати на найгарячішій ділянці. Стикаючись із будь-якими новими труднощами чи ускладненнями, він незмінно повторював одну й ту саму фразу: «Надалі я працюватиму ще краще!» — і це стало його особистим девізом.

Але й решта тварин працювали, не покладаючи лап. Так, приміром, під час жнив кури знесли в засіки п’ять бушелів пшениці, по зернятку зібраної ними на полі. Крадіжки, ремствування на недокорм, постійні сварки й гризня, породжені ницими заздрощами, що були повсякденною нормою їхнього життя-буття за часів пана Джоунса, — все це неначе корова язиком злизала. Ніхто чи" майже ніхто тепер і не думав ухилятися під тим чи іншим приводом від трудової повинності. Щоправда, часом Моллі доводилося не раз будити вранці, перш ніж вона вставала, і не зайве було перевірити її копитця, коли вона запевняла зненацька посеред трудового дня, що там у неї застряла каменюка. Не менш своєрідно поводилася й кішка. Так, незабаром усі зауважили, що допіру виникала невідкладна робота, як вона кудись зненацька зникала і не з’являлася аж до самого обіду чи вечері, на які, до речі, ніколи не спізнювалася, — і як ні в чому не бувало! При цьому вона давала такі переконливі пояснення й муркотіла так зворушливо, що ні в кого не ставало духу засумніватися у її глибокій порядності. Єдиний, кого немов і не зачепив Великий бунт, то це старий віслюк Бенджамін. Як і раніше, він виконував свою норму, працюючи повільно, але сумлінно, не огинаючись, але і не рвучись у передовики. Що до самого Великого бунту й того, що він дав тваринам, Бенджамін волів краще не висловлюватися. Коли його запитували, чи відчуває він, як краще й веселіше стало їм жити після повалення тиранії Джоунса, він бурмотів собі під ніс лиш одне: «У віслюків довгий вік, пережили одних, переживемо й інших», — і решті тварин доводилось вдовольнятися такою не вельми виразною відповіддю.

Зате у неділю всі відпочивали. Сніданок починався на годину пізніше, ніж у будень, а потім усі відправлялися на регулярну недільну церемонію урочистого підняття і стягу. На старій зеленій скатертині пані Джоунс, знайденій ним у коморі, Сніжок власними ратицями намалював білою фарбою ріг та копито. Щонеділі уранці цей стяг підіймався по флагштоку, поставленому посеред городу. Зелений колір, як пояснював Сніжок, символізує зелені поля Англії, а ріг та копито — то символи майбутньої Республіки Тварин, яка утвердиться після того, як буде остаточно повалено весь рід людський. Після підняття стягу всі тварини марширували до великої клуні на загальні збори, що дістали урочисту назву Асамблея. Тут планувалася робота на наступний тиждень, висувалися й обговорювалися всілякі пропозиції новаторів виробництва. Як правило, пропонували виключно свині; решта тварин розуміли, як вони мають голосувати, та їм ніколи не спадало й на думку висувати власні пропозиції. Сніжок та Наполеон брали в обговореннях якнайактивнішу участь, хоча, як було незабаром помічено, згоди між собою вони ніколи не доходили: що б не запропонував один, то другий враз активно виступав проти. Навіть коли все, здавалося, було цілком ясно й загальнозрозуміло, — наприклад, проект перетворити невеличкий вигін за садком на місце для рекреації тварин, ветеранів праці, як тут же вибухнула палка суперечка про те, у якому віці має йти на пенсію той чи той вид тварин. Асамблея незмінно закінчувалася виконанням гімну «До бидла Англії», лиш після чого всі йшли відпочивати.