Слава ЗСУ!

Не минуло й місяця, як Сніжкові проекти було розроблено в усіх деталях. Ідеї було запозичено головним чином з трьох книжок, що належали колись панові Джоунсові, а саме «Тисяча практичних порад домовласникові», «Муляр — самоук» та «Електротехніка для початківців». Свої задуми Сніжок утілював у життя під дахом приміщення, що колись правило за інкубатор та мало гладеньку й рівну дерев’яну підлогу, цілком придатну для креслення. Із цієї майстерні він, бувало, не вилазив цілими годинами. Час од часу зазираючи до тієї книжки, придавленої камінцем на потрібній сторінці, озброєний шматочком крейди, затиснутим між ратицями, Сніжок метався туди й сюди, виводив лінію за лінією і збуджено хрюкав собі у рийку. Поступово майже вся підлога вкрилася химерними малюнками колінчастих валів та всіляких трибків, самий вигляд яких мимоволі вражав уяву тварин, бодай і неспроможних збагнути до кінця, що тут до чого. Поглянути на творчість Сніжка принаймні раз на день заходили всі мешканці ферми, навіть кури й гуси, з острахом переступаючи через крейдяні лінії, і лише Наполеон ні разу не навідався до інкубатора. Він із самого початку активно виступав проти будівництва вітряка. Та одного дня зовсім несподівано з’явився й він, щоб і собі ознайомитися з проектом. Важко ступаючи, він обійшов усе приміщення, пильно вдивляючись у кожну деталь креслення, часом навіть принюхуючись до окремих складних вузлів, потім відійшов і скоса поглянув на проект у цілому, а далі зненацька підняв праву задню ногу, помочився й вийшов геть, так і не сказавши жодного слова.

Питання про будівництво вітряка викликало на фермі бурхливі дебати. Сніжок не заперечував, що попереду тут будуть неабиякі труднощі. Спочатку треба було добути й наносити вдосталь каміння для стін, далі належало зробити крила, дістати вдосталь кабелів і саму динамо-машину. (Як саме їх дістати, Сніжок не казав, запевняючи однак, що за рік усе можна буде провернути). А там, заявляв він, вітряк візьме на себе стільки роботи, що тваринам досить буде працювати лише по три дні на тиждень. Що ж до Наполеона, то той невтомно повторював: «Головна наша задача, товариші, у теперішній момент — це розв’язання продовольчої програми. Змарнувати цілий рік па будівництво вітряка — значить одубіти з голоду». Тварини розмежувалися на дві фракції, що виступали під гаслами «Голосуймо за Сніжка й триденний робочий тиждень!» та «Голосуймо за Наполеона і повні ясла!» Один лише віслюк Бенджамін не примкнув до жодної з фракцій, бо однаково не йняв віри ні в достаток харчів унаслідок виконання й перевиконання продовольчої програми, ні в триденний робочий тиждень унаслідок побудови вітряка. З вітряком чи без вітряка, бувало, казав він, а як ми жили, так і далі житимемо: гірше нікуди.

Крім гострих суперечок навколо будівництва вітряка, треба було ще й займатися питанням про оборону ферми. Усі чудово усвідомлювали, що люди не заспокояться на своїй поразці у Битві під Корівнею і рано чи пізно зроблять нову й рішучу спробу захопити ферму та відновити владу пана Джоунса. Ще одним стимулом для нової агресії став і той широкий розголос, що його здобув по всій окрузі крах першого походу, викликавши на деяких сусідніх фермах неабиякі заворушення. І тут між Сніжком та Наполеоном знову виникла суперечка. Так, Наполеон вважав, що треба негайно добувати вогнепальну зброю й навчатися володіти нею. Сніжок же, навпаки, твердив, що необхідно якнайчастіше засилати до сусідів якнайбільше голубів і розпалювати там священне полум’я загального повстання всіх тварин. «Якщо ми не навчимося оборонятися, то зазнаємо неминучої поразки», — говорив один; «Якщо спалахне загальне твариняче повстання, нам не доведеться клопотатися про оборону», — казав другий. Тварини слухали то Наполеона, то Сніжка і ніяк не могли второпати, хто з них правий, що однак не заважало громаді щоразу підтримувати тільки одного, — того, хто промовляв з трибуни у даний момент.

Нарешті настав день, коли Сніжків проект визрів остаточно, і наступної неділі на Асамблеї було поставлено на голосування питання, будувати вітряка чи ні. Коли всі зібралися у великій клуні, перший підвівся Сніжок і, не звертаючи уваги на овець, які час од часу перебивали його меканням, виклав свої міркування на користь будівництва вітряка. Потім слово взяв Наполеон. Не підвищуючи голосу, він заявив, що будування вітряка — то казна-що і тільки останній йолоп може за це голосувати. Вся його промова тривала не більше, як півхвилини, після чого він одразу сів, демонстративно нехтуючи те враження, яке справила на присутніх його промова. Сніжок рвучко скочив на задні ноги і, гарикнувши на овець, які знову забекали, палко закликав усіх, хто був у клуні, негайно виходити й починати побудову вітряка. До того моменту противників у нього було приблизно стільки ж, як і прихильників, але тут красномовність Сніжка зробила чудо: його пропозиція пройшла одноголосно. Простими та яскравими словами він змалював, яким світлим і радісним стане життя на Скотофермі, коли ганебне ярмо рабської праці навіки спаде із їхніх карків. Його уява сягнула значно далі січкарні чи бурякорізки. Електрика, сказав він, примусить працювати віялки й косарки, жатки й снопов’язалки, вона оратиме й боронуватиме землю, не кажучи вже про те, що в кожнім стійлі буде своє освітлення, гаряча й холодна вода, електрокамін. Та в цю вмить підвівся Наполеон і, недобре зиркнувши на Сніжка, зненацька пронизливо хрокнув щось таке, чого досі жодна твариняча душа від нього і не чула.